В 1999 році Комітетом з екологічної політики Європейської економічної комісії зроблено перший огляд результативності природоохоронної діяльності України. В другому огляді, що вийшов в 2007 році (1) відзначено невиконання однієї з головних рекомендацій 1999 року - «не був переглянутий основний політичний документ «Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». (2) Його перегляду мало передувати закінчення і прийняття Національної Стратегії сталого розвитку України і Концепції національної системи екологічного управління з відповідними механізмами відповідальності. Цього не сталось через відсутність узгодженої всіма політичними силами напрямів соціально-економічного розвитку держави навіть на середньостроковий період через політичну не -стабільність та відсутність суспільного взаєморозуміння.  
Це доволі прикрий факт, якщо згадати обсяг закордонної допомоги. Починаючи з 1994 року за фінансової підтримки Уряду Канади через Центр Досліджень Міжнародного Розвитку (ЦДМР м. Оттава) розпочалась реалізація Програми українсько – канадського співробітництва «Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (басейн Дніпра)» За результатами наступних етапів спільної діяльності з залученням Республіки Бєларусь та Російської Федерації виконано великий обсяг досліджень та видано багатомні звіти та рекомендації. (3) Серед них багато виконувались безпосередньо в Запорізькій області на Дніпровському водосховищі та Дніпрі.  
В звітах за результатами виконання досліджень відзначається цілком зрозуміле і обґрунтоване стрімке погіршення якості поверхневих вод Дніпра після його входження його до Дніпропетровської області починаючи з Дніпродзержинська.  
Територія басейну Дніпра, площа якого в межах України складає 291,4 тис. км.
кв. розділений між 19 областями України, з них наші 4 області – 62,2 тис км. кв. Які ж принципи було покладено при створенні сучасної мережі адміністративно – територіальних одиниць? Найскоріше головним принципом був принцип «демократичного централізму», який ще на зорі радянської влади був перенесений з партійних документів в реальне життя . Передавальною ланкою, мережею зв’язку і став адміністративно – територіальний поділ, , який дублювався радянськими та партійними структурами на різних територіальних рівнях ( 4) 
 
Основний обсяг водних ресурсів регіону, до якого входять Дніпропетровська, Запорізька , Херсонська та частково Миколаївська область – це транзитний стік Дніпра. Звернемо увагу, що з цих областей територія лише Дніпропетровської повністю входить до водозбірного басейну Дніпра , Запорізької – 48,24%, Херсонської - 40.7%, Миколаївської -22,36%.
Показовою є інформація, щодо обсягу місцевого стоку (власних водних ресурсів) Так до Дніпропетровської області надходить 52,1 км. куб річкового стоку, при обсязі місцевого стоку 0.87, до Запорізької відповідно 52.4 та 0,62, Херсонської – 54,3 та 0,14 , Миколаївської – 3,43 та 0.57. Такий показник як індекс забезпеченості території ресурсами місцевого стоку км куб на тис. км. кв площі складає для Дніпропетровської області – 0,027, Запорізької – 0,023, Херсонської – 0,005, Миколаївської – 0.023.
 Аналізуючи обсяги забору свіжої води, скиду забруднених зворотних вод та забруднюючих речовин чітко видно, що використання вод в областях перевищує власні водні ресурси. Відзначаючи динаміку, зазначимо що в черговий раз, починаючи з рішень часів СРСР, завдання по припиненню скидів до поверхневих водойм не виконано. Більш того можна навести приклад, коли дано дозвіл на перехід до прямотокового водокористування, дало збільшення обсягу скиду забруднених зворотних вод ( в 2005 році на безперевну продувку ставка-охолоджувача до Каховського водосховища перейшло ВП Запорізька АЕС)  
Скиди промислових гігантів Придніпровя – Дніпропетровської Запорізької області, міст Енергодару, Нікополя, інших населених пунктів, їх комунального господарства суттєво впливають на рівень забруднення транзитного стоку. 
Основне призначення води забезпечення життя всяк сущого. Каховське водосховище є джерелом питного водопостачання всього півдня України. Але управління водогосподарською діяльністю не орієнтоване і не досліджується при цьому стан питного водопостачання та якість питної води. Як наслідок це відзначається в Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні за 2005, 2006, 2007 рік. Ці доповіді розміщені лище на сайті Міністерства з питань житлово – комунального господарства (див minjk.gov.ua) З цього джерела, як приклад, можна довідатись про стрімке погіршення якості поверхневих вод на водозаборі міста Нікополя – в 2007 році втричі зріс показник БСК (стор 22.)  
В цілому спостерігається – погіршення ситуації з питним водопостачанням всього півдня України. Розбавлення скидів в Каховському водосховищі, обсяг якого складає близько 18 куб. км, дає дозволяє відкладати на потім вирішення проблем і не знімає їх гостроти.
Відзначимо, що водний фактор ще до визнання незалежності України вже був лімітуючим чинником розвитку господарства України.
 
Необхідно відзначити таке унікальне явище, коли до Дніпропетровської області крім основного віднесено невизначений кордонами фрагмент Каховського водосховища дотичний до берегів південних районів області.  
В Дніпропетровську, Запоріжжі при визначенні загального обсягу техногенного навантаження враховуються забруднення право- і лівобережжя. Лише в Нікополь –марганець –енергодарському регіоні ці показники розносять в різні області. Структура Мінприроди в м. Нікополі орієнтована на контроль діяльності підприємств своєї області.
Нікополь та регіон - єдине в світі місце, яке одночасно потерпає від наслідків діяльності всіх видів енергетики з невизначеними кордонами на водній акваторії Кахоського водосховища.
 Міжобласні межі по суші доходять до водосховища, а далі - кінці у водний об’єкт спільного використання, відповідальності за якість поверхневих вод якого не визначена. (При визначенні цих меж в установленому у порядку згідно Земельного Кодексу вони мають відповідати межам, які існували до затоплення) . 
Ті хто заперечує необхідність затвердження кордонів на акваторії водосховищ доводять, що поверхневі води знаходяться в загальнодержавній власності, а їх господар – вищий суб’єкт державної влади – народ - здійснює управління ними через Верховну Раду. Сьогодні Верховній раді (врешті як і раніше) не до здійснення повноважень для забезпечення якості поверхневих вод та питної води.
Саме якість поверхневих вод та стан питного водопостачання примусили Нікопольську міську раду прийняти звернення на адресу Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської державної адміністрації, яке підготовлене громадськими організаціями міста та регіону. В ньому йдеться про необхідність підготовки та прийняття міжобласної басейнової угоди для управління водогосподарською діяльністю та контролю стану поверхневих вод Каховського водосховища.
Відзначимо, що водозбірний басейн Дніпра в межах наших областей з початку 50-х років крім гірничо – металургійної та інших галузей виявився прив’язаний до військового (Жовті Води, Дніпродзержинськ) а потім і до «мирного» атому (Енергодар) . Проблеми пов’язані з Дніпром в Дніпродзержинську стосується балок, територія яких входить до водозбірного басейну Дніпра, в яких складовано відходи уранового виробництва,. Мирноатомний Енергодар використовує все Каховське водосховище як технічну станційну водойму. Навіть підбирає види риб і зариблює водосховище для вирішення своїх енергетичних проблем. А рік тому для реалізації «ядерного ренесансу» заявлено про необхідність і можливість розширення атомної станції на два блоки. ( 5) 

Сьогодні маємо величезний масив регулюючих норм різних галузей права, що приймались в різний час для правового регулювання водогосподарської діяльності. Діючі нормативи та методика визначення обсягів забору води та надання дозволів на скиди не забезпечує і не орієнтована в часі на поліпшення якості поверхневих вод. Аналіз діючої законодавчої бази показує, що в цій галузі ще не знайшов відображення головний принцип - пріоритетність соціально-екологічної сфери відносно економічної сфери, який згодом ще більше проглядається в підзаконних актах.  
«Відсутність нормативно – правового визначення поняття «питна вода» унеможливлює здійснення державного санітарного нагляду за якістю питної води» пише Олексій Ремжин , завідуючий гігієнічним відділом Запорізької обласної санітарно – епідеміологічної станції . Відомчими документами Міністерства охорони здоровя (8) розроблені методичні вказівки для здійснення оцінки канцерогенного ризику для здоров’я населення від споживання хлорованої питної води. Але знову в черговий раз, на три роки до 2012 переноситься Національний стандарт України (9), який мав набути чинності з 1.01.2009 року.  

Природною одиницею екологічного районування є річковий басейн, межі якого як правило не співпадають з адміністративними кордонами. Це заважає здійснювати ефективний контроль та управління якістю навколишнього середовища водозбірного басейну, внаслідок чого відсутній ефективний контроль та система управління станом поверхневих вод.
Водозбірний басейн, як об’єкт управління станом річки,такого специфічного компонента довкілля яким є води, потребує розгляду як єдиного економіко –географічного цілого з межами по вододілу. 
 Створення такої системи вимагає часу, відповідних рішень на державному рівні, переходу через пануюче недосконале уявлення щодо соціальних, економічних та екологічних пріорітетів, забезпечення громадського впливу на формування політичної волі.
Екологічне управління водоохоронною діяльністю водозбірним басейном 4-х областей  
зустрічається з труднощами, пов’язаним з відсутністю єдиного координуючого центру. Це призводить до неможливості обґрунтованого встановлення нормативів якості поверхневих вод, забезпечення дотримання яких було б реальним завданням Є два підходи до вирішення даної проблеми: добровільна кооперація адміністрації областей або запровадження незалежних від адміністрації державних органів басейнового управління (6). 
В жовтні 2000 року Європейським парламентом та Радою прийнята Водна Рамкова Директива. Її використання для членів ЄС обов’язкове та рекомендована для кандидатів. Якраз в цьому документі вимагається чітких і зрозумілих підходів в просторі і часі для поліпшення стану поверхневих вод, визначення та контроль завдань на певний період . При цьому визначається біотичні індекси та здійснюється гідробіологічний контроль. Адаптації національного водного законодавства до вимог європейського та світового, використання досвіду заважає політична невизначеність.  

Як наслідок відсутня і державна і регіональна система управління якістю вод. Обласними радами в минулому році затверджено «Стратегію регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року» та «Стратегію економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року.» 
 На сайті Дніпропетровської області плани розвитку закінчуються поточним 2009 роком. Різні назви та методики підготовки обласних планів для стійкого розвитку, при невирішеності підходів свідчать про відсутність єдиного підходу до управління якістю поверхневих вод. Ігнорування спільних гострих проблем, відсутність пошуку шляхів їх вирішення роблять ці плани схожими на стратегії дій дивізії при відсутності стратегії у генерального штабу.

В своїй Стратегії Запорізька область крім обласного цілком обґрунтовано вказує на необхідність регіонального розвитку. Навіть поверхневе знайомство з цим документом свідчить що там про регіональні проблеми (зокрема водні) не йдеться. Стратегія розвитку області не розповсюджується на Донецько – придніпровський регіон чи регіон водозбірного басейну Нижнього Дніпра.  
 Запорізька область має всі підстави виступити з ініціативою і очолити підготовку Нижньодніпровської басейнової угоди залучивши зусилля 4-х областей.. 

Сьогодні поняття «регіон» часто ототожнюють з областю – територіально - адміністративною одиницею. Для розуміння проблеми необхідно звернутись до сучасного визначення регіону. Він визначається як біосферна область, одного або групи адміністративних районів, відносно замкнуте територіальне недержавне соціально – виробниче утворення, яке характеризується самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально - виробничих функцій. Геопростір біосферної області (регіону) визначається межами в яких можливо відстежувати та управляти станом довкілля. 
Сьогодні, реалізується передбачення великого Вернадського В.І. який передбачив зміну біосфери під впливом наукової думки і перехід в ноосферу. В цих умовах система управління регіоном має враховувати не лише власні цілі, але і зустрічну активність того середовища, на яке поширюється управлінська дія, необхідні нові принципи управлінської стратегії, нових тактичних кроків для реалізації прийнятих рішень.
Є всі підстави і обгрунтування таким біосферним регіоном визначити водозбірний басейн нижньої течії Дніпра, до якого входять Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська та Миколаївські області. Величина гідрографічноїї мережі і площа водозбірного басейну тут є найменшими.

Наукове обґрунтування басейнових систем управління водами з у багатьох країнах йшли паралельно з їх впровадження на національному та міжнародних рівнях.
В світі розроблені і використовуються різні моделі інтегрованого управління водними ресурсами, які вписані в існуючу соціально – політичну систему окремої країни або групи країн. 
 Відпрацьована система управління за басейновим принципом, з утворенням представницького та виконавчого органу. При цьому «вода оплачує воду» - кошти використовуються відповідною структурою на потреби території водозбірного басейну. 
До сьогодні в Україні оплата за використання та забруднення вод є джерелом поповнення державного бюджету.

Новим власникам підприємств до вподоби і комфортно користуватись величезним масивом регулюючих норм різної галузі права, що має регулювати водогосподарську діяльність.
   
Науково – практичною конференцією, яка відбулась в грудні 2006 року до 50 річчя створення Каховського водосховища в Нікополі вказано на необхідність інтегрованого підходу до управління водними ресурсами та басейного підходу до вирішення проблем
Сьогодні в Україні відсутні чіткі орієнтири розвитку держави, що забезпечила б збереження і реабілітацію природних ресурсів. Існуюча структура економіки, що створена на ідеї єдиного народногосподарського комплексу є витратна для природних ресурсів. Сьогодні відсутня консолідована українська нація, як добре організованої ціле спрямовуюча сила, яка мала будувати своє життя та майбутнє на основі національних цінностей. Різні обласні стратегії стійкого розвитку ігнорують фактори нестабільності. 
Кожна добра справа, що затівається в умовах та межах порочної системи рано чи пізно нейтралізується цією системою.

Знищене свого часу ландшафтно - природна системи Великого Лугу при створенні Каховського водосховища сьогодні вимагає для початку відтворення її в пам’яті для нині сущих і прийдешніх поколінь, З цією метою Нижньодніпровська громадська басейнова рада УЕР «Хортицький Форум» спільно з ТРК «Південна зоря» виступили ініціатором проекту «Відновимо затоплену пам'ять для прийдешніх поколінь»
Остання ґрунтовна наукова робота «Схема улучшения технического состояния и благоустройства Каховського водохранилища и его прибрежной зоны» виконана в ще 1986 році. Каховське водосховище служить останнім бар’єром на шляху перенесення забруднення р. Дніпро до Чорного моря, які збираються зі значної частини України та акумулюються в донних відкладеннях. До цього часу гідрохімічний режим як самого водосховища, так і його донних відкладів практично не вивчений, вони є потенціальним джерелом вторинного забруднення.  
В цьому огляді зроблена спроба переорієнтувати керівництво наших областей і зорієнтувати на нові підходи в тісній співпраці з громадськими організаціями. Можу заявити, що наш рівень і потенціал відповідає вимогам, які пред’являються для створення представницьких органів в системі басейнового управління.  


  Література та посилання 
1. http://www.unece.org/env/epr/epr_studies/Ukraine
2. Постанова Верховної Ради, березень 1998 року №188/98 – ВР.)
3. Шевчук В. … Екологічне оздоровлення Дніпра (досвід міжнародної співпраці), Геопринт, 2001, Київ  
4. Нудельман В. Вдосконалення адміністративно- територіального устрою України . Регіональна економіка. Науково – практичний журнал, 2000р.,№3. –с 126-130  
5. Урядовий кур’єр 30 січня 2008 року. Мирний атом. ЗАЕС іде на рекорд  
6. Васенко О., Лозанський Р., Ситсема управління охороною вод у басейні Дніпра. Харків, УкрНДІЕП, 1999 р.  
7. «СЕС Практична медицина » № 3 травень –червень 2005 р.
8. МОЗ України, Наказ від 21 жовтня 2005 року №545 Про затвердження методичних вказівок «Оцінка канцерогенного ризику для здоровя населення від споживання хлорованої питної води» 
9. ДСТУ 4808:2007. Джерела централізованого питного водопостачання . Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання.  
10. Еколого–геологічні проблеми Каховськго водосховища.(до 50 річчя створення) Кривий Ріг, 2008, Октан - принт