У сиву давнину жили наймудріші. Вони знали, як творяться Всесвіти.
Ці знання прапращури передали у майбутнє через легенди.
Ось одна із легенд, що народилася у моєму серці.
На початку всього світ обіймала пітьма. Пітьму пронизувало Око – Око Роду. Волхви казали: “Око було завжди, воно – вічне. Із вічності воно летить у вічність!” Оку захотілося побачити кінець мороку, але пітьмі не було ні кінця, ні краю. Тоді спинилося Око і пустило чисту-пречисту сльозу-росинку. І з неї утворився Першобог – Творець усього сущого. Мав він образ Першоптаха і було в нього золоте пір’я, яке засяяло і освітило пітьму. Так з’явилося перше Світле сяйво. 
І почав Першоптах кружляти навколо Ока, і теж пустив чисту-пречисту сльозу-росинку. Впала вона на Око, і вмить воно розширилося і перетворилося на Острів із заглибиною всередині. А там, де впала сльоза, з’явилося озеро з Живою Водою. Тоді з очей Першобога впала друга сльоза-росинка, і на берегах озера розквітли дивовижні квіти-зорі. Так він створив Першоземлю богів і світів, або ж Вирій. Сів Першоптах серед квіточок і почав думу думати, як створити-породити Дерево Роду. Не знає ніхто, чи довга була та дума, але нарешті зніс він золоте сім’я. І проросло з того сім’я розкішне і чудодійне Першодерево. На його вічнозеленому гіллі розквітли квіти, наче зорі. А з тих квітів вродили молодильні яблука, яблука невмирущості. І стало довкола від них ясно і весело. Радо злетів Першоптах на верхівку Першодерева і почав знову думу думати, як створити- породити Світ. Надумав, та й зніс два яйця-райця. Впали вони в Озеро з Живою водою і перетворилися на лебедів. І зробив з них Першобог богів Дня і Ночі. Дав Розум і Слово, ще й подарував кожному по молодильному яблуку. З’їли вони яблука невмирущості, відчули у собі неймовірну силу творіння і пустили з очей по дві сльози-росинки. Зі сліз бога зоряної місячної ночі утворилося Зоряне Небо та Місяць. Зі сліз бога світлого дня утворилися Сонечко і Земля. Сидячи на дереві роду, Першоптах зніс золотий Жолудь і Зернятко. Посадив їх бог світла у землю, полив Живою водою, і виросли з них Дуб і житній Колос. А верхівками їхніми були юнак і дівчина, що спали міцним сном. Повелів Першоптах богам привести їх у Вирій і оббризкати Живою Водою. Боги так і зробили. Першобог дав їм імена Орь і Леля і подарував яблуко невмирущості. З’їли вони це яблуко і прийшло до них натхнення разом творити у Світлі Духа Святого! Із миром і Любов’ю! 

Любов Хортицька 10.04.2001 р.