Колись дуже давно від матері-ріки і батька-світила народився на світ чарівний острів. Посеред того острова виріс величезний Дуб – священне дерево життя. Поселився на його верхівці Орел, мудреці казали, що прилетів він з іншого світу. Навесні Небесний Птах знайшов собі гарну подругу i вони влаштували на Дубі гніздо, яке згодом наповнилося гомоном діточок-орлят. Кожного ранку перед сходом на небі зірки, яку тепер звуть просто Сонцем, здіймався Орел у небесну височінь, щоб привітати його радісним криком захвату. Коли орлята підросли, стали вони розправляти крила і перелітати з гілки на гілку могутнього родового дерева. А коли у них відросли крила і прибула сила, яку щедро дарував родовий Дуб, батько-Небесний Орел показав їм Орлину скелю над річкою. 
“Тут ви навчитесь триматися у повітрі за допомогою степових та річкових вітрів, відчуєте радість польоту у небесну височінь, до самого Сонця. Тоді вас назвуть найсильнішими птахами на Землі!” – навчав їх батько. “Ми будемо гідними твоїх сподівань!” – запевнили його діти. Кожного ранку вони вилітали з гнізда до Орлиної скелі i літали над річкою, підіймаючись у небо все вище i вище. А навпроти Орлиної скелі, на правому березі ріки, височіла ще одна скеля, яку згори вниз прорізала глибока ущелина. Там, біля самої води, жила мудра Змія. Вона виповзала зі своєї ущелини на верхівку скелі, щоб погріти своє тіло i набратися животворної енергії Сонця. 
Одного теплого дня, наймолодший з братів-орлів на ім’я Орлик, – так ніжно звала його мати, – сів на скелю мудрої Змії. “Який красивий, швидкокрилий птах завітав до мене у гості!” – почув він раптом. Орел здивовано озирнувся навкруги i побачив велику Змію, що сміливо виповзла йому назустріч. “Давно вже я спостерігаю, як ви, орли, літаєте над рікою. Що там гарного у повітрі? Нема в світі нічого кращого за вогку й темну ущелину!” – поділилася вона своїм зміїним досвідом.
“Кращою над усе земне може бути тільки зірка в небі, “ – відповів їй Орлик. “Ось ми i влітаємо у Веселковий світанок Землі, щоб першими зустріти ці чарівні промені. I ти, Зміє, теж залишаєш свою улюблену нору, щоб погріти своє тіло у його променях. Сонце дає тобі силу життя.” – відповів молодий Орел. “Твоя правда, — оцінила його розум мудра Змія, – а чи зміг би ти допомогти мені побачити ранкове світання Сонця у небі?” – попрохала птаха Змія. “Добре! Я готовий! Чекай мене тут завтра вдосвіта!” – згодився Орел. I ось настав надзвичайний світанок, коли Орел піднявся на своїх дужих крилах, обережно тримаючи Змію у пазурах. I вперше Змія побачила чарівну красу вранішньої Землі. Аж до горизонту простиралася велич небесного простору i сяяла радістю сонячного світла.
Так могутні крила орла допомогли істоті-плазунові здійснити її бажання. I тоді над скелею-ущелиною Змії i скелею Орлів у небі з’явилася Веселка, яка з’єднала береги острова і освятила спільний політ. Прагнення одного i благодіяння другого допомогли мудрій цариці Змії пізнати захват польоту та радість життя.
Минули століття в історії Землі. I з роду в рід зміїна сім’я передавала легенду про дивовижний політ назустріч ранковій зорі. I ось із легенди народилася маленька білесенька змійка з крильцями. “Звідкіля це диво?” – думаєте ви. Та це ж здійснення мрій усіх поколінь плазунів піднятися в небо, щоб бачити світанок сонця та веселку у небі. У країнах сходу на свята в небо підіймаються тисячі різнобарвних повітряних зміїв. Над зеленим островом Хортиця вже літають повітряні кулі, дельтаплани. Добре було б по весні бачити різнобарвних змійок у небі. Це надихне мрійників літати доброю, легкою, веселою, красивою, щедрою, радісною i щасливою думкою аж до самого сонечка. А Свято радісного польоту фантазії надасть людям відчуття єдності душі i духу. Коли сильні крила Небесного Птаха піднімаються над Землею, серце розквітає веселковими барвами життя і душа співає пісні Любові.

Любов Хортицька 14-17.12.2000.