Сила Любові
У давнi часи на берегах Дніпра, росли великі діброви, а у плавнях, що звалися Лукомор’є, жила сила-силенна птахів, риб, звірів. Коли тут поселилися люди, вони назвали цей край Раєм. I жив серед них юнак із ніжною, лагідною душею. Дуже любив він свою землю. З дитинства неня і тато співали йому колискові пісні та розповідали казки про зачарований острів Любові.  
“Цей острів буде початком народження Нового Світу – світу душі. Він відкриється людям, коли вони будуть жити у гармонії з Природою!” – з покоління у покоління передавалось пророцтво мудрого волхва.
Юнак став першим у світі, кому відкрився Новий світ. Одного разу, коли на небі почали бліднути зорі, а ранкова зоря почала сходити на небо, невідома сила розбудила і повела його на берегові луки в туманах і росах. Глянув він в небесну далечінь і побачив човен-місяць, в якому пливла по небесній річці чарівна красуня. Всміхнулася вона до хлопця і поманила за собою. Як уві сні, сів він у човен і поплив назустріч ранковому сонечку.
І ось в передранковому тумані перед очима юнака виник отой, омріяний багатьма поколіннями людей, острів. Своєю душею хлопець відчув надприродну таємницю чарівного острова. Легкий вітерець доносив звідтіля звуки ніжних мелодій і неповторний аромат квітів. Дістався він до берега, ступив на ранкові роси, на шовкові трави, і повела його красуня на духмяно заквітчаний пагорб.
Тут назустріч йому спустилася з небес Блакитна Лебідка. Змахнула вона крилами, і сталося диво… Юнака оповило смарагдове сяйво, і він побачив новий Світ. З-за обрію сходило сонечко. Лагідний вітерець розносив ніжний аромат квітів. Джерельна вода весело струмувала по сяючих коштовних камінцях. На гіллі дерев з ароматними плодами співали казкові птахи, а назустріч йому довірливо виходили звiрi. Юнак присів на траву i відчув у серці радість спокою i насолоду життя. Ось тоді він і почув слова: “В час створення Землі народилася i любов Творця. В ній все суще перебуває. Енергія натхнення над Землею бринить. Думка-Птах Всесвіт облітає. Душа радістю дихає. Серце красу життя прославляє i в щасті перебуває.” 
Скільки пройшло земного часу з тих пір, невідомо, але вирішив юнак повернутися на Землю, щоб нести мудрість небесну: “Хай люди піднімуться в дусi назустріч царству Природи. Ось тоді i наступить час Золотого віку!“

  Любов Хортицька 10.04.01


Категорія: Художественные произведения | Додав: NPO (25.09.2008) | Автор: Любов Орлова
Переглядів: 1134 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar