Кому – руда, а кому – біда.
Чі потрібні нові розробки руди Запорозькому краю?
В Оріхівському районі (Васинівське родовище), планується розпочати видобуток залізних руд та будівництво гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК). 
В результаті можуть бути знищені тисячі гектарів орних земель, цінні природні комплекси (залишки реліктового ковилового степу), безповоротно втрачене біологічне різноманіття нашого краю, виникнуть проблеми підтоплення й забруднення поверхневих й підземних вод на площах, що обчислюються десятками тисяч гектарів, забруднення ґрунтів, атмосфери та ін.
На території області вже існують родовища залізних руд, що розробляються (Білозерське). Окрім цього, на території інших областей України (наприклад, Донецької, Дніпропет-ровської) знаходиться багато покинутих родовищ залізної руди, на території хвостоховищ знаходяться відходи, які можна повторно використовувати шляхом їх збагачення для отримання залізорудної сировини. Чим же пояснюється наполегливість ТОВ «Індустріальна група – Магнетит» (власник ЗАТ «Донецьксталь») щодо вирішення питання розробки Васинівського родовища? Відповідь дуже проста: відсутність власної сировинної бази. Ціни на залізну руду ростуть. І, звісно, набагато дешевше «взяти» сировину, хоча й низької якості (відсоток заліза дорівнює 30 – 32 %), яка лежить буквально на поверхні, ніж купувати її у інших влас-ників родовищ і залізорудних комбінатів, в т.ч. й закордон-них. Будівництво ГЗК в місцях близького залягання руд характеризується відсутністю довгострокових вкладень капі-талу, що пояснюється бажанням металургійних підприємств швидше повернути вкладені кошти в якнайменш короткі строки.
За запасами залізорудної сировини Україна посідає друге, а за видобутком – восьме місце у світі. В ході форму-вання розвиненого гірничодобувного комплексу Запорізької області із значними обсягами вилучення корисних копалин та гірничих порід стали відбуватися негативні зміни стану довкілля.
Протягом останніх десятиріч набули масштабного харак-теру техногенно-екологічні проблеми, серед яких виділяють-ся: порушення земель, рекультивація яких не виконується; формування великих обсягів відходів (відвали гірничих порід); порушення гідрологічних умов, що призводить до погіршення водопостачання підземними водами; втрати корисних копалин; некомплексне використання родовищ.
Для вирішення вказаних проблем в області, вперше в Україні розроблена і затверджена у 2005 р. «Програма екологічної реабілітації гірничодобувних районів Запорізької області». Природоохоронна доктрина Запорізької області стверджує, що «Природа й економічний ріст регіону, а також природа та поліпшення рівня життя жителів області, не повинні бути взаємовиключними альтернативами. Необхідно сполучити економічний ріст і добробут із дбайливим відно-шенням до природи, використанням її ресурсів». Охорона природи та поліпшення навколишнього середовища повинні бути пріоритетними напрямками діяльності органів державної влади Запорізької області. Формування й реалізація стратегії соціально-економічного розвитку області та її екологічна політика повинні бути взаємопов’язані, оскільки здоров’я, соціальне й екологічне благополуччя населення нерозривно поєднані.
Саме тому, необхідно не допустити знищення середи існування жителів регіону задля задовольняння власних потреб окремих промислових груп. З екологічної точки зору необхідно зберегти залишки природного степу, в тому числі й у місцях близького залягання кристалічних порід Українсько-го кристалічного щита. Ці осередки є еталонами натуральних степових ландшафтів та біоценозів, на основі чого повинні бути включеними до регіональної екомережі Запорізької області, яка зараз розробляється.
Окрім цього, місце, де планують побудувати гірничо-збагачувальний комбінат, представляє собою «Центральний висотний природно-рекреаційний район із пізнавально-оздоровчою функцією». Тобто, призначення й функції цієї території не передбачають її використання у промислових цілях, у якості сировинної бази металургійних підприємств Донецька, біля 60 % продукції яких йде на експорт. Тим більш, що розвиток цієї території відповідає й пріоритетами стратегічного розвитку Запорізької області до 2015 року, а саме, «Запорізький край – екологічно безпечний для прожи-вання регіон», «Запорізький край – історико-культурний та курортно-туристичний центр національного та міжнародного значення» і «Запорізький край – інвестиційно приваблива територія з високотехнологічними індустріальним та аграр-ним комплексами». Таким чином, в випадку будівництва ГЗК та шахт може виникнути проблема територіальної несуміс-ності різних видів господарської діяльності та використання території Оріхівського району.
Що за інвестор до нас сунеться?
ТОВ „Індустріальна група – Магнетит” (ТОВ «ІГ – Магнетит») розпочала свою діяльність на території Оріхів-ського району з встановлення контактів з представниками органів місцевого самоврядування та отримали попередню згоду на роботу з будівництва ГЗК та розробку Васинівського родовища залізистих кварцитів. Представники органів місце-вого самоврядування, які повинні представляти інтереси населення, яке обрало їх на ці посади, не проводить ніяких заходів з інформування населення щодо екологічних наслід-ків, які буде мати будівництво ГЗК. В місцевій пресі друкує-ться лише інформація щодо робочих місць, які з’являться завдяки цьому будівництву та роботі шахт з видобутку руди. Населення ж Оріхівщини, яка є аграрним районом, не має уяви про те, як саме відбувається видобування руди та до яких змін у стані довкілля воно призводить. Тому силами громадських організацій починаючи з березня 2008 р. було проведене попереднє інформування жителів щодо екологіч-них наслідків видобування руди та будівництва ГЗК (інформаційні листівки, статті в газетах, виступи на радіо та ТБ). В інформаційних текстах листівок та статей були використані матеріали доповідей українських та російських науковців, які займаються проблемами роботи гірничодо-бувних підприємств та наслідків видобування руди.
В м. Запоріжжя за ініціативою запорізьких екологічних організацій відбулася зустріч представників громадськості, в тому числі і жителів Оріхівського району з представниками ТОВ «ІГ – Магнетит». На зустрічі директор «Магнетиту» Володимир Воловик запевняв у суцільній екологічній безпеч-ності розробки родовища та будівництва ГЗК. І це при тому, що гірничодобувні об’єкти по видобутку корисних копалин, особливо це стосується корисних копалин загльнодержав-ного значення, до яких відносяться залізні руди, за умовами проектування відносяться до складних, а за умовами діяльності – до об’єктів підвищенної екологічної небезпеки (постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 5).
Видачу ліцензії ТОВ «ІГ – Магнетит» державне управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області погодило при умові: «… розробки ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище) у складі проекту і представлення його на державну екологічну експертизу. Пріоритетними напрямками при розробці ОВНС визначити вплив шахтного відливу дренажних вод на водозабори під-земних вод господарсько-питного водопостачання населення і підтоплення прилеглих територій».
6 жовтня цього року ТОВ «ІГ – Магнетит» знову зверну-лося до Держуправління щодо погодження матеріалів вибору земельної ділянки для розташування об’єктів ГЗК, але 14 жовтня отримало відмову в погодженні на підставі невідпо-відності вимогам нормативно-правових документів. Таке леговажне ставлення дирекції ТОВ «ІГ – Магнетит» до проекту будівництва ГЗК говорить саме за себе. А ще й про те, що «добрі» наміри промисловців «шиті білими нитками» - їм аби дорватися до дешевої сировини, а там, як кажуть – «і трава не рости». 
Цю думку підтверджує ще такий приклад. Для того, щоб довести, наскільки власники ТОВ «ІГ – Магнетит» відпові-дально відносяться до екології, в квітні 2008 р. ними була організована екскурсія представників місцевих органів самоврядування Оріхівського району до Донецька, де й знаходиться ЗАТ «Донецьксталь» – металургійний завод”. Возили їх і на молокозавод, і по монастирям, смачно годували... Але показати людям аграрного району, що ж то таке шахта й з чим її «їдять» так і не наважились. Але оріхів’яне не дурні, тому вони самостійно відвідали місця гірничодобувних робіт Донбасу та Криворіжжя, все побачене засняли на відео і підготували такий собі фільм жахів, який готові продемонструвати необізнаним.
ЗАТ „Донецьксталь”, яке асоціює себе з передовим підприємством, діяльність якого відповідає європейським екологічним нормам, є одним із головних забруднювачів м. Донецьк. На питання, чи не відчуває завод дефіцит сировини, тобто залізної руди, представники заводу відповіли «Ні. Сировиною ми забезпечені у повному обсязі». Тоді постає питання: «А навіщо тоді «Магнетит» так наполегливо рветься до оріхівської руди?!» Побувавши на самому заводі, перед входом до якого розташований величезний постер з цинічними словами «Любимому городу чистый воздух!», ми побачили на власні очі робітників, які працюють в жахливих умовах, часто без засобів захисту. Розмір зарплатні, яку озвучив один із робітників – 2,5 тис. гривень – здивував, враховуючи шкідливі умови праці. Іноземці, які були у складі групи відвідувачів заводу були шоковані такими умовами праці та відсутністю елементарних засобів індивідуального захисту у робітників. Жителі кварталів міста, які межують з заводом, розповіли нам про сіро-біли хмари викидів, якими їм доводиться дихати, про хвороби своїх дітей, на лікування яких в них йде майже вся зарплатня, про водопровідну воду, яка тхне каналізацією.
Все це називається благами цивілізації, які обіцяють для оріхів’ян промисловці. А чи рівноцінна це плата за втрату здоров’я, знищені сільгоспугіддя та природні куточки степу? Коли немає здоров’я, ніщо не радує людину. А коли в сім’ї народжується хвора дитина? Повірте, тоді всі матеріальні блага втрачають свою цінність.
А народ хтось спитав?
Із трьох сільських рад, на території яких планується розміщення ГЗК та будівництво шахт лише в Кіровській сільраді відбулися громадські слухання по цьому питанню. Голови ж Преображенської та Омельницької сільрад не вважають за потрібне провести громадське обговорення та вислуховувати населення. Ще у 2005 році вони «підмахнули» акт вибору земельної ділянки для розміщення об’єктів ГЗК, в якому відшкодування збитків власникам цих земель або землекористувачам не передбачається! До речі, 16 жовтня цього року рішенням сесії Преображенської сільської ради підис голови сільради Івана Ревуцького був відізваний і прийнято рішення провести в с. Преображенка громадські слухання щодо розміщення ГЗК та розробки Васинівського родовища. 
Обіцяне ще навесні оріхівськими владними структурами проведення громадських слухань в районі так і залишилось обіцянкою. Інформування населення є їх обов’язком. На ділі ж відбувається прямо протилежне: населення дезінформу-ється, достовірна інформація щодо екологічних наслідків приховується.
15 березня 2008 р. в с. Кірове відбулися громадські слухання щодо будівництва ГЗК. Із 363 жителів тільки 3 чоловіка проголосували «за» будівництво ГЗК та розробку Васинівського родовища. Жителі Оріхова, сіл Кірове, Васи-нівка, Преображенка своє негативне ставлення до розміщення на території громад гірничодобувного підприємства вислови-ли чітко і ясно й під час пікету 2 жовтня 2008 р. біля Оріхівської райдержадміністрації. 1 листопада результати громадського обговорення населенням с. Преображенка також підтвердили неприпустимість будівництва ГЗК в Оріхівському районі.
А що кажуть вчені?
Результати досліджень вчених та твердження практиків щодо видобутку та використання корисних копалин вказують на негативні наслідки, які буде мати освоєння нових родовищ залізної руди:
Доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри екології та охорони навколишнього середовища Таврійського державного агротехнологічного університету Анатолій Волох у своїй доповіді приводить докази негативного впливу на довкілля та населення розробки руд та роботи ГЗК:
1. Зменшення підземних запасів питної води та забруд-нення підземних водних горизонтів, оскільки експлуатація родовища сприяє зміні рівня Бучацького водоносного горизонту, який є основним джерелом питної води у Михай-лівському, Токмацькому, Василівському, південній частині Оріхівського, частині Веселівського і Мелітопольского райо-нів. Вода тут відповідає вимогам ДСТУ 2874-73 „Вода питна”. У м. Оріхові він знаходиться на глибині 30 м, у м. Мелітополь – 280 м. Для прикладу, при розробці Білозір-ського родовища було відкачано з Бучацького горизонту близько 400 млн. м3 прісної підземної води, більшість з якої (339 млн. м. куб.) було скинуто у Дніпро і лише 61 млн. м3 використано на технологічні цілі та на потреби м. Дніпроруд-не. У результаті цього рівень вод у Бучацькому горизонті знизився на 165 м у центрі родовища, та на відстані в 5 км – на 70 - 80 м; 10 км – 60 м.
2. Втрата здоров’я людей: населенню доведеться пити неякісну, в т.ч. й радіоактивно забруднену, воду з Каховсь-кого водосховища, тому що рівень водоносних горизонтів значно знизиться; зросте кількість хронічних, в т.ч. й алергіч-них захворювань людей, захворювань на рак; зменшиться народжуваність, а народжені будуть страждати на різні аномалії.
3. Зменшення площі сільськогосподарських угідь, їх забруднення шкідливими домішками, які неминуче будуть накопичуватися культурними рослинами, що призведе до погіршення якості сільськогосподарської продукції та до скорочення урожайності.
4. Забруднення атмосфери нехарактерними домішками (сполуки сірки, фосфору та інші), які у всіх місцях видобутку корисних копалин сприяють зростанню хронічних захворю-вань людей. Прикладом для цього є накопичення закисів заліза у відстійнику Запорізького залізорудного комбінату, який було створено віддамбуванням частини Утлюцького лиману. Зараз у прилеглих селах (Давидівка та Охрімівка Якимівського району) спостерігається високий рівень алергічних захворювань населення від вдихання шкідливого пилу. що розноситься сильними вітрами. А усім відомий Кривий Ріг з його шахтами займає перше місце в Україні по онкозахворюванням населення.
5. Забруднення річок шахтними водами, що зазвичай відрізняються значним рівнем шкідливих домішок. Внаслідок цього забруднена вода річками Жеребець, Конка буде транс-портуватися далеко за межі гірничовидобувних підприємств.
6. Спотворення природного ландшафту в процесі розроб-ки родовищ шахтним способом неминуче призведе до осідання поверхні землі з утворенням воронок, западин, а також буде сприяти зсувам ґрунту.
Професор, доктор технічних наук, завідуючий кафедрою природоохоронної діяльності Донецького технічного універ-ситету Віктор Костенко у своїй доповіді про негативний вплив гірничодобувних підприємств на оточуюче середовище вказує на наступні негативні фактори: викиди парникових та токсичних газів, скид забруднених вод, підтоплення, скла-дування токсичних та радіоактивних порід, теплове забруднення. 
У той же час відбувається використання повітря, чистої води, плодючої землі, біологічних ресурсів, матеріалів, енергетичних невідновних ресурсів.
Під час спілкування з гірничим інженером-практиком із 15 річним досвідом роботи у шахтах Донбасу, головним спеціалістом відділу земельних ресурсів, охорони надр та лісового господарства державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області Олегом Лисенко з’ясувалось, що робітники, що працюють у шахтах «виробляються» за 10 років, їх вік обмежується 49 – 51 (якщо поталанить – 52) роками життя. Молодим хлопцям та чоловікам, які ще не мають сім’ї та дітей, Олег взагалі не радить спускатись у шахту та працювати на гірничодобувних підприємствах через те, що вони взагалі у цьому випадку можуть втратити чоловічу силу і можливість коли-небудь мати дітей. «Робітники йдуть на пенсію у 50 років, але здебільшого зразу помирають. Мій дядько, вийшовши на пенсію купив «Жигулі» й помер», – ділиться своїми думками Олег. Йому зараз 38 років – бронхи „посадив” на виробництві і зараз вимушений постійно декілька разів на рік лікуватися у санаторіях. На питання щодо вмісту в породах урану та присутності радону запевнив, що цього «добра» вдосталь будь-де – чи у вигляді вкраплень, чи в складі кварцових жил, чи в пустотах. А коли розпочинається розробка родовищ, все це потрапляє до води, атмосфери й розповсюджується на великі відстані. «Для гірничо-збагачувального комбінату буде потрібно дуже багато води, що зумовлено технологією. Звісно, виберуть місцеву воду, якої до речі, навряд чи вистачить, щоб задовольнити потреби комбінату. У разі неякісної очистки шахтних вод, якими планується зрошувати сільгоспполя, ці поля перетворяться на попіл через вміст солей і звісно, таку воду не можна буде використовувати повторно – вся техніка вийде із ладу. Що стосується обіцянок щодо рекультивації або відновлення природного середовища, то все це казки для малих дітей». В Донецькій області, за даними начальника державного управління охорони навко-лишнього середовища Сергія Третьякова, лише 2 – 2,5 % порушених гірничодобувними роботами земель рекультиво-вані, як і було обумовлено договорами.
Науковий співробітник науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисло-вості Тетяна Волинько навела дані по онкозахворюванням в Донецькому регіоні: кожен другий хворий хворіє на онко-логію! Високим є показник дитячої смертності та народження дітей з вадами розвитку. Але ж всім відомо, що дитяча смерт-ність є мірилом загального здоров’я населення та якості жит-тя. Вона віддзеркалює бідність та соціальну несправедливість, забруднення оточуючого середовища, недостатні інвестиції у охорону здоров’я та недостатність послуг санітарного нагля-ду. У цьому сенсі, її вплив може також вимірюватися тим, як оточуюче середовище обумовлює якість життя.
Жителі Донецька розповіли нам, що в організмі дитини після 5 років розпочинаються незворотні процеси і повернути їй здоров’я, навіть якщо перевезти її жити до екологічно чистого регіону, практично неможливо. «Наші легені перетво-рюються на залізо, яким можна стукати об асфальт», - це слова жительки Донецька, яка поневірилась у будь-якому покращенні екологічної ситуації в місті. 
Але не можна бути байдужими у питаннях, що стосують-ся власного здоров’я та здоров’я дітей і онуків, їх майбут-нього. Тому що саме їм доведеться жити у світі, який ми залишимо після себе. У світі, який ми створюємо саме зараз: або активно беремо участь у будівництві цього світу, або ж стоїмо осторонь та спостерігаємо, як хтось розпоряджається нашим життям та життям і майбутнім наших та ще не народжених дітей.

  Корзун С. А.
  Молодіжне громадське об’єднання “Запорізький центр популяризації краєзнавства “Хорс”


Категорія: Конференції | Додав: NPO (09.11.2008) | Автор: Корзун С. А.
Переглядів: 1666 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar