Що чекає дику природу Запорізького краю? Сергій КОЗОДАВОВ
  Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття визнається сьогодні у світі як найважливіша умова для переходу суспільства до шляху сталого розвитку. Цей тезіс, який вперше був закріплений на міжнародному рівні в 1992 році на конференції ООН по навколишньому середовищу в Ріо-де-Жанейро, де було прийнято стратегію сталого розвитку, втілився в ідеї екологічної мережі. В Європі ідея екологічної мережі стала головним напрямком реалізації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ланд-шафтного різноманіття, затвердженої в 1995 році. Згідно цієї стратегії, в Європі до 2015 року повинна бути створена екологічна мережа, в яку ввійдуть всі цінні в природному відношенні території, які будуть об’єднані системою екологічних коридорів з метою забезпечення збереження і відновлення популяцій та середовища їх існування.Україна сьогодні позиціонує себе як цивілізована, високорозвинена країна, яка прямує по шляху інтеграції у Європейське та світове співтовариство. Але на практиці виходить інакше. Нажаль державна політика по збереженню, відновленню та охороні природного середовища в Україні далека від світових стандартів, а реалії сьогодення в цій сфері взагалі ставлять під питання право України посідати місце серед високорозвинених країн. Адже Україна є найбільш розораною країною Європи, вона лідер по площі еродованих, засолених, підтоплених та малопродуктивних земель, штуч-них водосховищ. Площа природної рослинності на душу населення найнижча в Європі і складає 0,35 га. Площа природної рослинності в Україні, що має охоронний статус, в 2,5 рази менша за середньоєвропейську, а її фрагментованість одна з найвищих у світі. І це далеко не повний перелік екологічних проблем, які потребують вирішення. Всі ці факти вказують на те, що для України рішучі дії по переходу на принципи сталого розвитку – це не лише необхідна умова для світового визнання, але і єдиний шлях порятунку від назріваючої глобальної екологічної катастрофи, яка вже має місце в деяких регіонах країни, одним з яких є, як це не прикро визнавати, Запорізька область. На території області нараховується 310 об’єктів природ-но-заповідного фонду загальною площею 71879,135 га, що становить лише 2,64 % від загальної площі області, а у натуру винесені лише 9 об’єктів ПЗФ загальною площею 702,1 га, що складає 0,98 % від загальної площі ПЗФ на території області. Про ситуацію з 20 заказниками та пам’ятками природи загальнодержавного та 288 місцевого значення годі й гово-рити. Без законодавчого забезпечення охорони, фінансування, встановлення меж, та перебуванні у землекористуванні місцевих органів самоврядування всіх рівнів, вони фактично кинуті державою на призволяще. Державна екологічна інспекція, на яку покладено функції контролю за додержанням природоохоронного законодавства на територіях об’єктів ПЗФ, навіть при великому бажанні змінити ситуацію на краще, просто фізично не може це зробити, з наявними людськими та матеріально-технічними ресурсами. В цій ситуації суттєву допомогу державним контролю-ючим органам могла б надати екологічна громадськість, в лавах якої ще, дякувати Богу, залишилося чимало фанатиків-ентузіастів, що героїчно боролися, борються і будуть боротися із будь-якими зазіханнями на права дикої природи. Але вони викликають у влади дуже велике роздратування, так як не бажають «грати за правилами», та дуже часто стають на перешкоді реалізації шкідливих для природи і здоров’я людей планів, що несуть матеріальну користь чиновникам і бізнесу. І влада робить все, щоб приборкати неконтрольо-ваний громадський природоохоронний рух. Одним із самих болючих ударів стало суттєве обмеження прав громадських інспекторів з охорони довкілля, яких було позбавлено повноважень складати протоколи за тими статями адмініст-ративного кодексу, за якими коїться більшість порушень природоохоронного законодавства та завдаються найбільші збитки навколишньому природному середовищу. Цим було фактично знищено інститут громадських інспекторів, як надзвичайно дієвий інструмент участі громадськості у охороні природи. Це вражаючі факти, які наглядно ілюструють, що дер-жава не просто байдужа до проблеми збереження дикої природи, але і веде цілком свідому нищівну політику по відношенню до неї. На неодноразові звернення екологічної громадськості до Мінприроди, щодо припинення знищення останніх залишків природних ландшафтів та ядер біорізноманіття в Запорізькій області було отримано офіційну відповідь: «…Для Запоріть-кої області, одним із головних напрямків є видобування і переробка корисних копалин. Цим забезпечується зайнятість населення та надходження коштів до державного та місцевого бюджетів від податків та зборів, які спрямовуються на посилення фінансового стану місцевих органів виконавчої влади, соціальний розвиток регіону, забезпечення добробуту населення та вирішення інших соціально спрямованих програм…». Коментарі зайві. Якщо на рівні міністерства влада навіть не намагається приховати свого цинічного споживчого ставлення до природи, то чого можна вимагати від її територіальних органів на місцях? Чиновники стають заручниками системи – вони вимушені діяти в рамках затверджених нормативних документів та інструкцій «зпуще-них зверху», які не просто часто суперечать багатьом міжнародним документам в сфері охорони природи, ратифі-кованим і відповідно обов’язковим до виконання Україною, а фактично нівелюють контролюючу функцію тих державних органів, які відповідають за виконання в країні природо-охоронного законодавства. Державна політика в сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття знайшла втілення у ратифікації ряду міжнародних конвенцій в сфері охорони біорізноманіття та прийнятті низки законодавчих та нормативних актів: Закону України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, Закону України “Про загальнодержавну програму охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів”, Указу Президента України від 23.05.2005 р. № 838 „Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні”, програми “Перспективного розвитку заповідної справи в Україні” затвердженій постановою Верховної Ради України від 22.09.94 №77/94-ВР, та деяких інших. На обласному рівні це розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04.03.97 №103 “Про затвердження заходів щодо збереження водно-болотних угідь міжнародного значення”, „Обласна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, „Стратегія регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року”. Та, через відсутність належної державної підтримки, більшість з заходів, що задекларовані в цих документах, впродовж багатьох років не виконуються. На фоні екологічної кризи, що склалася в країні, Запорізька область є одним з найбільш проблемних регіонів. Це зумовлено дуже високим рівнем техногенного та антропогенного навантаження на екосистеми, що призводить до їх деградіції та знищення. Та, незважаючи на критичну ситуацію, що склалася в сфері розвитку природно-заповідної справи та розбудови екологічної мережі, обласна влада до недавнього часу фактично саботувала бідь-які дії екологічної громадськості, наукових установ, територіальних органів Мінприроди в цьому напрямку, яскравим прикладом чого є ситуація з створенням Національного природного парку „Приазовський”, який, через свавілля чиновників вже 8 років існує лише на папері. Але з останнім часом у екологічної громадськості з’явилася надія на позитивні зрушення в цьому напрямку на рівні області. Новий голова Запорізької обласної державної адміністрації Старух О. В. на високому професійному рівні зорієнтувався в ситуації, що склалася в області, та обрав охорону навколишнього природного середовища одним із пріоритетних напрямків в діяльності обласних та районних органів влади. Розпорядження № 250 голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.07.2008 р. „Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідного фонду в Запорізькій області” та його подальші рішучі дії по забезпеченню виконання цього розпорядження є без перебільшення прецедентом в історії природоохоронного руху в Запорізькій області. Громадська рада при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, в склад якої входять найбільш активні екологічні організації регіону, що мають великий практичний досвід природоохоронної роботи, підтримала ініціативи Старуха О. В. та запропонувала допомогу у реалізації заходів по розвитку природно-заповідної справи на території області. Розвиток природно-заповідного фонду та розбудова екологічної мережі визначаються пріоритетними напрямками роботи громадської ради на 2008-2009 рр. В її складі працює постійна комісія з питань збереження біорізноманіття та природно-заповідної справи. З метою прискорення розвитку природно-заповідної справи та розбудови екологічної мережі на території Запорізької області громадська рада запропонувала допомогу обласній та районним адміністраціям в наступних напрямках: 1. Визначення найбільш цінних для заповідання ділянок, які в подальшому будуть елементами регіональної екологічної мережі, з тих земель резерву, які є в наявності районних адміністрацій; 2. Проведення польових досліджень цих ділянок та написання обгрунтувань на створення об’єктів ПЗФ; 3. Всебічна громадська підтримка на всіх етапах створення об’єктів ПЗФ. 4. Розробка та реалізація заходів з охорони та моніторингу об’єктів ПЗФ на території області; 5. Участь у розробці моделей локальних екологічних мереж для кожного району та створення на їх основі моделі регіональної екологічної мережі Запорізької області. Використання ресурсів екологічних громадських організацій дозволить значно скоротити час та витрати на реалізацію заходів щодо збільшення природно-заповідного фонду області та розбудови екологічної мережі з метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Питання тільки в тому, наскільки щира і послідовна влада в своїх намірах? Що ж час покаже…. Козодавов С. В. Громадська молодіжна організація «Запорізьке міське молодіжне товариство вивчення і охорони птахів» | |
|
| |
| Переглядів: 2158 | |
| Всього коментарів: 0 | |