«ГАРЯЧІ ТОЧКИ» ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ УКРАЇНИ, БЄЛАРУСІ ТА ГРУЗІЇ
регіональний представник Global Inventory Project в Азербайджані, Бєларусі, Грузії, Вірменії та Україні Хімічна безпека в значній мірі залежить від знань про наявну та потенційну небезпеку забруднених територій та небезпечних об’єктів. Тож своєчасне та об’єктивне інформування, передусім місцевого населення щодо проблемних ділянок та заходів безпеки може зберегти не тільки здоров’я, а й життя. Звичайно інформація про небезпечні ділянки має привертати увагу органів влади та всіх зацікавлених організацій для спільного вирішення цих проблем. З 2009 року Міжнародний фонд Blacksmith Institute реалізує Global Inventory Project, метою якого є глобальна інвентаризація найбільш техногенно забруднених територій, де виникає серйозна загроза життю та здоров'ю населення. Умовно території охоплені Global Inventory Project, можна поділити: . ділянки, де зберігаються небезпечні речовини; . території, забруднені минулою діяльністю; . території, що забруднюються сучасною діяльністю. Ділянки, де зберігаються небезпечні речовини. Найпоширеніша проблема хімічного забруднення фактично на всьому пострадянському просторі – накопичення непридатних й заборонених пестицидів та отрутохімікатів. Стан вирішення цієї проблеми, обсяги й стан самих відходів, звичайно, всюди різний. В Україні в кожній області знаходиться велика кількість таких речовин. Більша їх частина інвентаризована, значна частина зберігається у більш-менш герметичному стані та ізольована від населення. Однак, хоча в Україні і реалізується державна програма з утилізації пестицидів, є цілий ряд проблем. Найбільша з них – відсутність перспектив знешкодження пестицидів найближчим часом. Заборонені пестициди при збереженні в більшості випадків не створюють загрозу життю і здоров'ю людей. Але існують винятки. Зокрема, на території Одеської області поблизу села Затишшя Фрунзівського району розташоване сховище заборонених пестицидів (215 т). Сховище знаходиться в сусідньому адміністративному районі – Ширяєвському. Періодично в літній період бетонополімерні контейнери з пестицидами самозаймаються. Крім цього в 350 м від не рекультивованої ділянки, де розміщувалася будівля старого сховища, розташований дитячий майданчик та багатоквартирний житловий будинок. У селі Затишшя Фрунзівського району за період створення в безпосередній близькості нового сховища отрутохімікатів та знесення старого, зросла захворюваність онкологічними, алергічними захворюваннями, траплялись випадки специфічних захворювань. Найбільшим у Східній Европі місцем захоронення отрутохімікатів є полігон поблизу м. Калуш Івано-Франківської області. Там зберігається майже 11000 т гексахлоробензену. Герметичність сховища порушена, внаслідок чого отрута проникає у ґрунтові води. Сьогодні відходи гексахлоробензену зі сховища вивозяться на утилізацію. У Грузії виявлено понад 3000 т непридатних пестицидів. Практично всі вони вже вивезені й складовані на спеціальному полігоні Іаглуджо (понад 2700 т). Але проблема цього сховища – відсутність належної ізоляції від стороннього доступу. Населення нерідко відкриває заховані отрутохімікати й використовує їх на власний розсуд, в тому числі переправляє за кордон до Азербайджану. Інша частина непридатних пестицидів розташована на 46 складах в різних регіонах країни. У Бєларусі за офіційними даними зараз знаходиться біля 6600 т непридатних пестицидів. Майже половина від загального обсягу непридатних пестицидів (близько 3811,2 т) розміщена в 6 похованнях, інша частина зберігається на складах, які переважно знаходяться в задовільному стані й мають охорону. Разом з тим, умови зберігання непридатних пестицидів в більшості випадків не відповідають сучасним природоохоронним нормам – здійснюється спільне зберігання перепакованих і не перепакованих пестицидів, а також тари з-під них, не ліквідуються розсипані пестициди. В цей час роботи з перепакування непридатних пестицидів, що зберігаються в складських приміщеннях, практично завершені. У Бєларусі діє єдине наявне в республіці спеціалізоване підприємство з переробки та захоронення небезпечних токсичних промислових відходів – Комунальне унітарне підприємство «Комплекс з переробки та захоронення токсичних промислових відходів Гомельської області». Радянська промисловість лишила велику кількість промислових відходів. Найнебезпечніша ситуація в цій сфері в Україні склалася на Горлівському хімічному заводі (Донецька обл.), де без будь якого дотримання санітарних норм зберігається 2400 т мононітрохлоробензену, отрути, летальна доза якої для людини становить 1 мг. Також в комунікаціях заводу залишилось біля 30 т тротилових продуктів. Завод знаходиться в зруйнованому стані та розташований впритул до багатоповерхових житлових будинків. У двох регіонах Грузії (Ураві і Нижня Сванетія) радянська арсенодобувна промисловість залишила біля 120000 т арсеновмісних відходів, які складовані просто неба. Арсеновмісні сполуки вимиваються дощами й потрапляють до мережі гірських річок, що прямують до Чорного моря. Це чи не найбільша екологічна проблема Грузії. Занепокоєння викликають, також військові об’єкти – сховища компонентів ракетного палива в Україні. Рідинні компоненти ракетного палива – меланж, зберігаються, у більшості випадків, в незадовільному стані. В минулому 2009 році ОБСЄ профінансовано вивезення частини меланжів для подальшої переробки до Росії. Питання утилізації меланжу, що лишився, відкрите. Для порівняння: в Грузії ця проблема декілька років тому була успішно вирішена. Території, забруднені минулою діяльністю. З кінця 90-х років в Україні на кордоні із Угорщиною розроблялось Мужієвське родовище поліметалічних руд (ок. м. Берегове Закарпатської обл.). Розробка була припинена через нерентабельність, але відвали відходів переробленої руди, які лишились, забруднюють довкілля важкими металами: на виході стоків з відвалів вміст важких металів в них перевищений в тисячі разів, в джерелах питної води в навколишніх населених пунктах – в десятки разів. Ще однією територією, що потерпає від видобувної промисловості є ділянки Яворівська «Сірка», Львівська область. З 1964 року підприємство займалося видобутком сірки, у тому числі шляхом виплавляння сірки з підземних свердловин перегрітою водою. В результаті утворилися поля підземної виплавки. Це ділянки залиті некондиційною сіркою. Наразі рекультивації потребують поля загальної площею 350 га. У результаті поступового окиснення сірки утворюються оксиди Сульфуру, які через повітря або разом з опадами переносяться на значні відстані. Територія, на якій розташовано підприємство, належить до басейну р. Вісла і левова частка забруднень через річкову систему потрапляє до Польщі. Місто Борислав, Львівської області. На території населеного пункту розташовано понад 15000 труб для відведення природного газу з підземних порожнин. Подекуди концентрація метану в цих трубах перевищує 70%. Вибухонебезпечність ускладнюється наявністю підземних порожнин, що виникли, переважно, внаслідок видобувної діяльності. Окрім цього, в місті відбувається періодичне забруднення природною нафтою водоймищ та криниць. Концентрація фенолу в криницях сягає 0.070 мг/л (в 70 разів перевищує ГДК). Варто відзначити ситуацію щодо радіоактивних забруднень Дніпропетровської області. У 5 км від райцентру Софієвка поряд з селом Довгівка розташована територія колишнього секретного заводу з геохімічної видобутку урану. Підприємство працювало впродовж 20 років (1963 по 1983 р.р.), і перші відомості про нього з'явились у відкритій пресі лише на початку 90-х років. У результаті діяльності підприємства сталося значне радіоактивне забруднення підземних вод і поверхні землі. Після відпрацювання родовища в Бучакському водоносному горизонті з’явились залишкові технологічні розчини (в обсязі 7,085 млн. м2). Після закриття заводу його територія повинна бути рекультивована. Однак, рекультивації у повному обсязі не відбулось. Місцеві мешканці розкопують й здають на металобрухт комунікації заводу. Місцями рівень радіоактивного випромінювання сягає 3000 мкР/год. Доступ на радіоактивно забруднену територію необмежений: цю ділянку місцеві мешканці використовують для випасу та утримання худоби. У Горловці (Донецька обл.) на місці зупиненого Микітівського ртутного комбінату лишились відкриті ртутні кар’єри, з яких ртуть різними шляхами потрапляє у довкілля. У м. Києві знаходиться завод "Радикал", який використовував в своєму виробництві ртуть. Через це на його території (в спорудах та ґрунті) скопилося сотні т ртутних відходів. Більше ста років в Закарпатті функціонували лісові хімічні комбінати: Великобичковський, Свалявський та Перечинський, на яких із деревини виробляли деревне вугілля та органічні сполуки. Ці підприємства скидали відходи прямо на своїй території. Через це ґрунти під кожним із лісохімкомбінатів на великій глибині насичені фенолами та ін. сполуками. Крім цього, на території Великобичківського комбінату лишилося 17 залізничних цистерн із небезпечними речовинами, а Перечинський комбінат зараз працює без дотримання санітарних норм, чим сильно забруднює довкілля. Всі ці підприємства знаходяться в басейні р. Тиса (притока Дунаю), а Великий Бичків – взагалі на її березі, на кордоні з Угорщиною. Території, що забруднюються сучасною діяльністю. Фактично суцільною забрудненою територією є найбільший промисловий регіон України Донбас (центральна і північна частина Донецької та південь Луганської областей). Аналогічно, Кривий Ріг – велике місто в Дніпропетровській області. Найбільші забруднення тут викликані роботою підприємств металургійної та гірничо-збагачувальної промисловості. Більша частина міста знаходиться в зоні впливу підприємств. Дніпропетровськ – велике промислове місто з більш ніж 200 підприємствами, що забруднюють повітря: найбільша концентрація формальдегіду(0.018 мг/м3 – в 6 разів вище за ГДК). Запоріжжя – одне з найбільших промислових міст України. На території сконцентровано декілька десятків підприємств важкої промисловості, в зоні впливу їх переважної більшості знаходяться помешкання. Повітря Запоріжжя подекуди оцінюється, як «критично забруднене». Армянськ – місто на півночі Кримського півострову, в місті розташовано хімічний завод "Кримський Титан". Завод викидає гідроген флуорид у повітря. Вплив викидів фіксують навіть у сусідній Херсонській області. Красноперекопськ – місто розташовано на півночі Криму. Завдяки великому підприємству «Кримський содовий завод» в місті фіксують значне перевищення ГДК аерозолю гідроген хлориду, що викликає захворювання дихальної системи, алергічні захворювання. В місті часто випадають кислотні дощі, знищуючи врожаї місцевих мешканців. До цієї ж категорії в Грузії можна віднести місто Застафоні, де повітря забруднююється викидами, що містять манган(IV) оксид, який у 9 разів перевищує ГДК. Чиатура, де через відсутність трубопроводу, всі стоки з підприємств видобутку й збагачення марганцевої руди скидаються прямо в гірську річку, перевищення ГДК вмісту йонів Мангану в воді в 113 разів. Болнісі, де діяльність золотодобувної компанії АТ "Маднеулі" забруднює стоками, що містять важкі метали, басейн річки Машавера. У Беларусі до цієї категорії можно віднести Новополоцьк та Могильов – великі промислові центри. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1595 | | |
| Всього коментарів: 0 | |