Нижньодніпровська  міжобласна  басейнова  угода  – перший крок для здійснення контролю та управління якістю поверхневих вод басейну Дніпра

                                    Сандул Вячеслав Андрійович,   голова Нікопольського відділення Міжнародного фонду Дніпра, голова  Нижньодніпровської громадської басейнової ради ВЕР «Хортицький Форум», учасник Глобал –Форуму Ріо – 92. м. Нікополь,

           Інтегральним показником стану суспільства, його пріоритетів, всієї  діяльності є стан поверхневих вод, доступ до води та санітарії, наявність та контроль за виконанням на державному та міждержавному рівнях  показників якості питної води.  Якість питної води стала фактором національної безпеки та індикатором пріоритетів суспільства.

           Регулювання суспільних відносин у водогосподарській діяльності здійснюється наступними законодавчими блоками: 1) конституційного та іншого законодавства про права громадян, 2) цивільного законодавства - блоку про захист прав споживачів,

3) адміністративного законодавства, 4) підприємницького законодавства,

4) містобудівного та іншого планувально – будівельного законодавства, 5) санітарно – гігієнічного законодавства, 6)екологічного законодавства.

На даний час в Україні  «існує величезний масив регулюючих норм різних галузей права, що відносяться до різних сфер діяльності, мають різну юридичну силу, приймались на різному рівні в різні часи різними відомствами і які безпосередньо регламентують чи можуть бути застосовані до відповідної предметної сфери» (Н.Р.Малишева, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького)

"Правила експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду"розроблені в  УНДВІВЕП під науковим керівництвом член – кор.. Яцика А.В. на  замовлення Міністерства ОНПС та ядерної безпеки (тодішня назва) ,  видані при фінансовому сприянні Держкомітету з водного господарства  та державної акціонерної кампанії "Дніпрогідроенерго". Правила введені в дію наказом  Держводгоспу України 05.03.2002 р. №50. Прийшов час  їх уважно перечитати  в нових політично - соціальних умовах  реформування.

 Як стало відомо, що відсутність системи басейнового управління  відзначив    і генеральний прокурор, який пообіцяв своє ефективно – правове  втручання і розібратись хто заважає  задіяти принцип басейнового управління щоб  постачати  народу - вищому суб'єкту влади - якісну питну воду європейського рівня.

Дійсно, Водний Кодекс України (ст.13) наголошує, що «державне управління в галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом». Однак це на сьогодні лише декларація через відсутність організаційної структури і конкретних планів щодо її створення в майбутньому. Більш того, діюча законодавча база починаючи з Бюджетного кодексу  не дозволяє  змінити  підходи та створити  нові  структури в сфері  використання,  охорони вод та відтворення водних ресурсів .

           Ще в 19 столітті зі зростанням промисловості постало питання про кількість води, що тече в річках. В другій половині 20 століття дослідження водного балансу одержало  виключно важливе практичне значення для раціонального ведення водного господарства в умовах зростаючої потреби в прісній воді у всіх районах нашої планети.

           В історію гідрології увійшли дослідження залежності стоку від кількості опадів та інших фізико - географічних факторів виконаних для всього Дніпра в 1902 році Н.І. Максимовичем та Е.В. Опоковим в 1904 році для верхнього  Дніпра.

            В 1884 році опублікована класична праця видатного російського кліматолога і географа О.І. Войєйкова (1842 – 1916) «Климаты земного шара, в особенности Росии» . В цьому ж році опублікована також стаття «Реки России». Ось його висновок мовою оригіналу. «При прочих  равных условиях, страна будет тем богаче текучими водами, чем обильнее осадки и чем менее  испарение как  с поверхности почвы и вод, так и с растений. Таким образом реки можно рассматривать как продукт климата»

            Сьогодні з усією гостротою підтверджується зроблений більше 100 років тому висновок, що спільнота  може бути багатою лише водами,  що течуть. Накопичені у водосховищах України 48,23 куб .км  води ( з них в дніпровських морях 43, 8 куб км.)  перевищують показник встановлений  Водним Кодексом України.

Cтаття 82 "Регулювання стоку річок, створення штучних водойм. З метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років»

Сумарний стік р.Дніпро в маловодний рік 95% забезпеченності ( трапляється один раз на 20 років ) складає 33,1 млрд.куб. м. Сумарний об'єм всіх ставків і водосховищ в басейні значно перевищує стік ріки 95% забезпеченності і наведена вище  вимога Водного Кодексу не виконується. «Зайвий об'єм» становить 15,1 млрд.м.куб.

 В наших штучних водоймах для потреб енергетиків, інших галузей промисловості для  розбавлення скидів накопичено обсяг води, який  відповідає орієнтовно обсягу всього річного стоку. Акумульований  транзитний стік з  території  водозбірного басейну сусідніх держав стимулює  розміщення і  планування  нарощування підприємств енергетичної, гірничо – металургійної та інших галузей промисловості.

         Зміни клімату в першу чергу ведуть до загострення вже існуючої кризи та нестачі  прісної води. Однак цієї проблеми вперто не хочуть знати «стратеги», які планують нарощування потужностей ядерної енергетики та інших водовитратних галузей промисловості. Необхідно звернути увагу, що в басейні Дніпра щільність розміщення атомних станцій перевищує середні рівні в інших країнах – в США в 7 разів, Франції в 10 разів. Світовий досвід не має аналогів такої концентрації потужностей атомної енергетики [8]

            Водне законодавство розвинених країн передбачає першочергове і пріоритетне використання води для забезпечення існування  людини і потреб всяк сущого. Наше водне законодавство потреби у воді для промисловості і людини ставить поряд. Якраз це стало однією з головних причин погіршення якості питної води, джерелом якої є для поверхневі води. Ще за часів СРСР АН України чітко заявила, що водні ресурси України вичерпані і не допускають будівництва нових атомних блоків [1].  На той час існувала відповідальна державна структура, яка визначала водогосподарські баланси та обсяги води, яка може бути використана для промислових та енергетичних проблем. Сьогодні в системі державних виконавчих органів влади такої структури не залишилось.

             Відновлюваний  обсяг води яка утворюється на території держави чи спільноти необхідно відстежувати та орієнтуватись при її використанні. Ступінь використання прісних вод визначають коефіцієнтом, який одержують з відношення величини водоспоживання до обсягу води відновлюваної  на території водозбірного басейну. Наш показник перевищує 40% , і відноситься до категорії з дуже високим  навантаженням на водні ресурси.

              Ще в 1996 році Міністерством охорони здоров’я України було розроблені  для запровадження санітарні норми і правила для питної води. Черговий постійний  перенос терміну впровадження поки що  визначено  2015 роком.

              Проблеми змін клімату  в першу чергу загострюють проблему питного водопостачання, до вирішення якої готуються країни, що турбуються про своє майбутнє. Так в США для ядерних  і теплових електростанцій встановлені терміни припинення скидів до поверхневих вод.

               Програмою розвитку ООН в документі «Доповідь про розвиток людини 2006» названі основні причини бід та напрямів діяльності – влада, бідність та глобальна криза водних ресурсів. Україною не виконуються цілий ряд ратифікованих міжнародних конвенцій, серед яких Оргуська  конвенція, Протокол про воду і здоров'я та інші. Уряд не виконує своїх же рішень, зокрема не було жодної публікації Національної доповіді "Про якість поверхневих вод та стан питного водопостачання”. В  договорах  на поставку питної води показники її якості не приводяться, а Кабінет Міністрів затвердив за собою право надавати дозволи на подачу питної з відхиленням від ...(від яких показників  там не вказано)

             Є всі підстави стверджувати, що в умовах зміни клімату та бездіяльності з’явиться «стійкий запах прогресу». В. Гюго зазначив, що в  історії клоак народжувалась історія  людства. Лондон в 1858 році, Париж в 1880 роках пережили «дні  великої воні», після яких розпочато будівництво систем каналізації, що працює і по сьогодні. Свого часу цей досвід враховано при будівництві наших міст. Існуюче господарство вимагає затрат, тому  є перспективи появи та наростання цього стійкого «запаху прогресу». І в Запорізькій (Біленьке)  і в Херсонській областях (Берислав) є населені пункти та об’єкти в яких або відсутня або незадовільно функціонує очистка каналізаційних стічних вод.