28 – 29 травня 2008 року у Полтаві відбувся семінар «Формування у школярів навичок енергозбереження, утилізації та переробки твердих відходів». Організатором семінару виступив Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського.
На семінар прибула делегація зі Сполучених Штатів Америки у складі представника мерії міста Берклі Дженіфер Коглі та муніципалітету Сан-Франциско Алекса Дмитрієва та двох тренерів – співдиректорів Центру безпечної енергії Френа Мейсі та Інед Шрайбман.
У рамках заходу були проведені зустрічі делегації з секретарем Полтавської міської ради та заступником міського голови з комунальних питань, тренінги, в яких взяли участь представники влади, громадськості, науковці, вчителі, студенти (всього 40 чоловік).
Обговорювалися проблеми енергозбереження, утилізації та переробки відходів. Зазначалося також, що виховання екологічного мислення – це довгий процес. До високих показників енергозбереження та утилізації жителі Сан-Франциско йшли більше 30 років. Зараз там переробляється 70 % відходів, причому громадяни самі розділяють сміття, використовуючи різні контейнери. При чому громада поставила собі за мету до 2020 року досягнути позначки 100 %. У Полтаві наразі переробляється лише 1,5 % сміття. Перше, що кидається в очі на сміттєзвалищі, – це велика кількість пластику, що за об’ємом займає половину площі. Полтавська влада, поставивши нові контейнери для сміття та відмовившись від проекту сміттєспалювального заводу на користь сортувального, зробила перші правильні кроки, зауважили американські колеги. Проте, акцентувалася увага на тому, що подібні проблеми мають вирішуватися в комплексі, у тісній співпраці влади, освіти, громадськості, бізнесових кіл.
Усі ці питання обговорювались на круглому столі, організованому Полтавською міською радою та ПОІППО за участю гостей та представників влади, науковців, громади м. Полтави та місцевих мас-медіа.

Июль 2008 года "Поездка в Сан-Франциско по программе "Открытый мир"

Нажмите на изображение, чтобы посмотреть фотографию в реальном размере.

Июль 2008-Морага, Калифорния. Френсис на ориентационном семинаре с участниками программы "Открытый мир" из Украины

Июль 2008 - Беркли, Калифорния. Френсис в мерии города Беркли с участниками программы "Открытый мир" из Украины

Июль 2008 - Сан-Франциско, Калифорния. Френсис в генеральном консультсве Украины в Сан-Франциско с участниками программы "Открытый мир" из Украины.

Август 2008-Морага, Калифорния. Френсис с делегатом из Украины - Бейко Александром и с принимающей его семьёй Фред и Кайо Маршнер.

Август 2008-Морага, Калифорния. Френсис на торжественом ужине по случаю вручения дипломов участникам программы "Открытый мир" из Украины

Дорогие Друзья!

Спасибо за ваши сердечные письма поддержки и заботы, адресованные семье Фрэна, мне и сотрудникам нашего Центра.

Мы прочитали все письма, когда тело Фрэна еще было дома. Ваши письма, стихотворения и розы были вокруг тела Фрэна. Все друзья плакали, осознавая что Фрэн повлиял на друзей как по всему миру, так и на друзей и семью в его родной земле.
Фрэн помогал людям чувствовать себя услышанными, понятыми и ощущать что о них заботяться, как будто мы все были одной семьей.

Мемориальная церемония прошла в субботу (21 февраля). У меня было всего четыре минуты, чтобы сказать речь и я попыталась включить как можно больше цитат из ваших писем. Его отношения со всеми вами были так важны для него! Мемориальная программа включила в себя много замечательной музыки и речей. Мелисса и Алина, сотрудницы Центра, спели гимн Бурятии в честь Фрэна. Все речи на церемонии были посвящены разным периодам жизни Фрэна. Мы подготовили слайд-шоу с фотографиями, на кторых были многие из вас. Я посвятила свою речь не только многим его достижениям, которые вы можете прочитать в некрологе на вебсайте Фрэна ( www.francismacy.com ), но и как он добивался своих целей. Я уверена что он бы хотел, чтобы мы продолжали его работу и мы это сделаем. 1200 человек посетили вебсайт, где Фрэн смотрит на нас с улыбкой с фотографии и где можно прочитать о нем.

Я бы хотела знать, какой бы проект вы бы хотели сделать следующим? У нас есть замечательные сотрудники - Мелисса, Алина, и Елена, которые говорят по русски, а Инид планирует иметь своего личного переводчика.

Мы в Центре думаем о вас и знаем, что вы разделяете нашу боль. Мы благодарны за возможность работать со всеми вами в 2009-2010.

Инид, Мелисса, Алина, и Елена (новая сотрудница из Москвы).

С Фрэном мы, 10 человек очередной группы экологистов, отправленные в Калифорнию фондом «Открытый мир», познакомились в 2006. Впервые мы проведали его дома в городе Бэркли - Фрэн болел. Потом мы несколько раз общались, довольно много - в день перед отъездом группы, на "Хидден Вилле" – образце устойчивого домохозяйствования.
Признаюсь - я не понял тогда до конца, с кем же меня свели обстоятельства.

Понял это позже, когда больше узнал о глубинной экологии, прочтя переведённые киевлянином Виктором Постниковым книги У. Коттона и Дж. Мандера , и переосмыслив заново ранее читанные книги эковоина Дейва Формэна.

А в 2008 случай вновь свёл меня с Фрэном – он был проездом в Запорожье, где мы встретились после очередного съезда "Хортицкого Форума". В запорожской школе он с Инед проводили учебный тренинг для учителей по глубинной экологии. Нам с другом
пришлось помочь, так как было видно, что учительницы не могут так просто раскомплексоваться, и из солидных дам превратиться в бабочек, змей и кошек.
В известной ролевой игре "Суд зверей" Фрэн изобразил медведя - и был и впрямь очень похож на большого старого медведя, ворчащего на бессовестных людей, загрязнивших его обиталище, и теперь ему "плохо-плохо". Жаль, не вышло его фото в этом образе - Инед запрещала фотографировать на играх, обоснованно считая, что это отвлекает от сути.

Всего через пару месяцев его не стало. Наверно, индейцы, люди, жившие в куда большем согласии с природой, сказали бы, что Великий Медведь ушёл в Царство Вечной Охоты – там, где всё «хорошо-хорошо».

Як ми вже повідомляли, наприкінці минулого року на запрошення неурядових громадських організацій у Каліфорнії(США) перебував голова Нікопольського об'єднання «Зелений світ» В. Сандул. Пропонуємо читачам його звіт про цю ділову поїздку з роздумами автора про деякі нагальні проблеми нашого життя.

Перед поїздкою до Америки я мав досвід спілкування з представниками американських неурядових організацій у нас на різних семінарах, зустрічах, при особистих контактах та з допомогою електрозв'язку. Метою діяльності цих організацій є ознайомлення нас з громадською думкою, станом суспільства та напрацюваннями в галузі охорони довкілля.
Відомо, що перші закони про захист довкілля в Америці були прийняті набагато раніше наших, ще на початку сімдесятих років. Це свідчить про
те, що уже тоді їхнє суспільство звернуло увагу на цю проблему, а існуючий там устрій дав можливість швидко зреагувати навіть в умовах «хо-лодної війни».
Незадовго до своєї смерті колишніій президент США Д. Ейзенхауер попередив, що, готуючись до захисту країни від нападу ззовні, треба турбуватися, щоб не зруйнувати її зсередини. Цей вислів виявився пророчим, бо країну дійсно можна зруйнувати і викидами заводів, скидами в воду та «секретними» викидами, підприємств ядерної індустрії.
... Рекламні щити вздовж дороги до міжнародного аеропорту Шереметьєво-2 настирно закликали знайомитися з Америкою в досить оригінальний спосіб - палити доставлені одногорбим верблюдом «САМЕl> цигарки «найкращих» американських сортів. Мені ж випала щаслива нагода познайомитися з Америкою безпосередньо.
Побувати в Америці я зміг на запрошення неурядових організацій США, котрі займаються проблемами довкілля. Вони ж повністю оплатили витрати на мою поїздку. Нас, запрошених, було троє: голова Миколаївської організації «Зелений світ»', директор Центру енергозбережєння з Тбілісі і я.
Про сферу інтересів громадських організацій, з якими довелося спілкуватися, свідчать їх назви: «Центр громадських ініціатив», «За майбутнє без плутонію,» «Інститут Острова Земля», «Матері - за майбутнє» та інші. Кращому знайомству з Америкою сприяло те, що ми протягом двох тижнів жили в американських сім'ях. Організатори поїздки - Френ Мейсі, Інід Шрайбман, Ерін Бері, виявилися щирими й гостинними господарями, гордими за свою країну, намагалися якомога більше показати, пояснити. Думаю, що й вони, і ми одержали, задоволення від взаємного спілкування.
Проблем, орієнтованих на майбутнє, в Америці багато. Серед них, зокрема, - енергозбереження, котре є пріоритетним. Існуюча там законодавча база примусила, навіть енерговиробників займатися питаннями енергозбереження, бо не вигідним стало витрачати кошти на будівництво та введення нових потужностей. (Згадаймо: у нас енерговиробники першими вимагають нарощування енергетичних потужностей).
За основу федеральних законів були прийняті напрацювання, одержані в результаті діяльності Енергетичної комісії, яка є урядовим агентством штату Каліфорнія (у той час губернатором штату був Р. Рейган). Комісія була створена під час нафтової кризи та у зв'язку зі зростанням споживання електроенергії (до 7% за рік на початку 70-х років). А це в свою чергу спонукало енергетичні компанії заявити про потребу побудувати 50 новихатомних або вугільно-мазутних блоків електростанцій.
Зазначу. що таку кількість атомних блоків у той же час планувалося збудувати й у нас в Україні. До речі, Україна, займаючи один відсоток території земної суші, виробляє 2 відсотки світової електроенергії, і при цьому експорт електроенергії з України зменшився з 32 млрд. кВт. год. в 1988році до4,1 млрд. у 1995 році. Але до цього часу зусилля будь-кого знайти в бюджеті України дані про кошти від цього експорту успіху не мали.
Так от, зростаючий попит на електроенергію в Каліфорнію був задоволений без введення нових потужностей шляхом більш ефективного використання виробленої електроенергії , створення малих енеговиробників в інших галузях промисловості і використання відновлювальних енергоносіїв .
Це дало можливість будівництво нових атомних та теплових станцій припинити ще в 1974 році. Добудовані були лише раніше розпочаті. Але сьогодні американські міста достатньо освітлені і разом з гірляндами на мостах справляють враження прикрашеної новорічної ялинки. Це вражає на фоні загальної політики енергозбереження. На моє запитання про можливість економії електроенергії на освітленні міст відповідь була такою - безпека жителів та зручності набагато важливіші від зекономлених коштів.
Прийняттю рішень про будівництво будь-яких об'єктів, котрі можуть негативно впливати на навколишнє середовище, передують так звані громадські слухання, для чого законом розроблена і впроваджена відповідна процедура. І тут хочеться відзначити, що ознакою правової країни
є можливість кожного громадянина та громадської організації скористатися цією процедурою і подати на розгляд свою позицію та вимоги й отримати обґрунтовану відповідь.
Питаннями енергозбереження зайняті місцеві органи влади, котрі на підставі прийнятих законів мають фінансові механізми для заохочення населення та виробників енергоспоживаючої. техніки з метою економії різних видів енергії. У вартості електроенергії закладена вартість, енергозберігаючих
заходів. З цих коштів доплачується виробникам та заохочується придбання модернізованої: домашньої техніки з кращими характеристиками.
Успішно працюють різні структури, об'єднання, що займаються питаннями енергозбереження. І замовлень у них достатньо, бо це зекономлені кошти та перспективний успішний бізнес. Є там і закони про демонополізацію діючих енергогенеруючих компаній. У Сан-Франциско велика
енергетична кампанія організувала в одному-з офісів велику виставку (де ми побували) з проблем енергозбереження в промисловості й побуті.
Усі відвідувачі можуть отримати там консультацію та відповідні матеріали.

Наша група відвідала в штаті Каліфорнія міста Сан-Франциско, Берклі, Окленд, Сакраменто, Пієсмо -Біч, Сан-Обіспо, Ліівермор та інші.
Господарі склали досить цікаву, насичену програму знайомства з багатьма сторонами життя Америки. Наше знайомство розпочалося поїздкою в Лівермор, де розташована одна з ядерних лабораторій Міністерства енергетики США. Місцева громадська організація, котру очолює жінка філолог за фахом, має всі дані про стан довкілля, про забрудненні підземні води, про сліди плутонію в місті. Активісти цієї організації беруть участь в розробці методів очищення підземних вод, за їх вимогою розпочато зняття забрудненого плутонієм шару землі в місцевому парку та інші заходи. Задоволені їх вимоги про надання та публікацію всіх даних проган довкілля. Вони намагаються впливати на плани військових, котрі планують подальші роботи удосконалення ядерної зброї. Державні таємниці там, звичайно, існують, але там до них не віднесені дані про стан навколишнього середовища. Ці дані видаються під тиском громадськості, котра спирається
на закони. Побували ми на вітрових, сонячних та газотурбінних електричних станціях, де одержується відчутна для Каліфорнії частка електроенергії. Відвідали діючу на узбережжі океану між Сан-Франціско та Лос-Анджелесом атомну станцію Діабло-Каньйон (Диявольська Ущелина).
Розповідь почну з того, що служителі і «мирного атому», і того, котрий у бомбах, в усьому світі мало чим відрізняються і діють однаково. Перед проектуванням цієї станції недостатньо були вивчені сейсмічні умови, поряд виявились розломи в земній корі та одна з найстаріших на землі стоянок людини. Зусиллями місцевих організацій, численними протестами, в ході яких були й арешти, введення станції було відкладено на сім років. За цей час компанія вимушена була провести реконструкцію всіх несучих конструкцій, врахувавши одержані після додаткових обстежень сейсмічні умови. Станція має прямоточне охолодження океанською водою, вирішені питання очищення від накопичення на трубках конденсаторів солей та мікроорганізмів.
Згадалося з цього приводу прямоточне охолодження Запорізької АЕС, інших атомних станцій в Україні, де проектом передбачені скиди до водних об’єктів рибогосподарського та питного призначення. Але в Америці за впливом на океанську флору й фауну ведуть більший контроль, ніж тут за скидами до джерел питного водопостачання аборигенів у нас. Там нема проблем з наданням пільг- заробляй і купуй усе тобі потрібне. А пільги в забезпеченні якісною питною водою тих, хто виконує «більш» потрібну для держави роботу (як це є, скажімо, на Запорізькій АЕС), та компенсації за опромінювання там просто нема. Бо це, в першу чергу, порушення конституційного права людини. Навпа-ки, робиться все, щоб не допус¬кати соціальної напруги.
У програмі перебування була і наша участь в національній конференції в Сан-Франциско з проблем забруднення води. Запам'яталося повідомлення про те, що зовсім недавно громадська організація, котра об'єднує відпочиваючих на віндсерфінгах, виграла судову справу (та відповідно й значні кошти),у нафтопереробної компанії за забруднення місць відпочинку на океанських пляжах та завдану шкоду.
Мабуть, ті, кому забруднюють та недостатньо очищають питну воду мають не менше підстав для судового розгляду справи. Для цього потрібно лише зрозуміти, що за нас ніхто цього не зробить. Справа лише в розумінні та реалізації своїх прав. З цього приводу варто згадати ст. 50 недавно прийнятої Конституції України, де кожному з нас надане право на здорове довкілля та на відшкодування завданої шкоди. То чи не пора задіювати правові механізми?
Відвідали ми також атомну станцію Ранчо - Секо поблизу Сакраменто, столиці штату Каліфорнія. Ця станція з двома блоками в 1989 році закрита після референдуму, проведеного мешканцями Сакраменто. Спочатку було дано півроку випробувального терміну.
За цей час аварійність та вихід забруднень у другий контур виявились такими , що доля її на повторному референдумі була вирішена.
Серед кого і як провести референдум про закриття Чорнобильської АЕС та про припинен¬ня розвитку атомної енергетики в Україні? Сама постановка такого питання викликає обурення в атомників, котрі одержали важелі впливу на політику. Народ, для блага котрого вони будують АЕ С, у їхньому розумінні ще не доріс до того, щоб робити такий вибір.
Американцям, особливо після Чорнобиля, не треба доводити згубність монопольного розвит¬ку атомної енергетики,Замовлення на будівництво реакторів там припинилося. Зроблені та добре засвоєні висновки з аварії на Трімайл-Айленд та нашого Чорнобиля.
Урядова комісія колишнього Союзу спочатку оцінила наслідки катастрофи всього в 3 млрд. руб. А за оцінками спеціалістів до 2000' року вони становитимуть 300 млрд. доларів!

Значно менша, ніж у Чорнобилі, аварія на Трімайл-Айленд забрала з кишені американських платників податків 135 млрд. доларів. А справа в тому, що в нас різні методи обрахунку. Людське життя в США оцінюється сумою відшкодування рідним потерпілого. А це - сотні тисяч доларів. У нас людське життя безцінне, тому його вартість не визначається Високий рівень вимог до безпеки, позиція громадськості, економічний бік питання, коли враховуються майбутні витрати (у нас вони просто ігноруються) призводять до постійних або тимчасових зупинок (до усунення інспекторських приписів) діючих атомних реакторів. Виявляється, можна чудово жити, не розвиваючи це небезпечне для сьогодення й майбутнього відгалуження військової ядерної індустрії Зовсім недавно прийнято Закон України про енергозбереження і створено Державний комітет з питань енергозбереження, бо енергомісткість вітчизняної продукції в 2-3 рази вища, ніж у розвинених країнах. А сьогодні, на жаль, атомне відомство одержало політичні важелі для прийняття потрібних йому рішень. На одній зустрічі з активістами в США я нагадав їм про допомогу їхнього уряду в розвитку атомної енергетики в Україні. Вони висловили великий жаль з цього приводу. У багатьох випадках кошти передають не Україні, а своїм фірмам, що втратили замовлення в себе. Від такої фінансової допомоги потрійний зиск: відсотки за. кредити - під гарантії України, інвестування й розвиток власних виробництв, а також додаткові робочі місця.
В американському суспільстві сформувалась двопартійна система Але в конгресі при голосування обранці часто голосують інакше ніж пропонують партійні лідери, орієнтуючись на погляди виборців та на свій життєвий досвід.
Наперередодні президентських виборів ми не бачили на вулицях агітаційних матеріалів.
Стан суспільства там просто не дає можливості і опори комусь створити партію для боротьби за світле майбутнє Для цього треба мати .мабуть, стільки незадоволених і знедолених , як у нас.
Десятиріччя масованої інформації з «класовим підходом» та подачею негативних сторін життя інших країн сформували і на жаль формують і далі тепер уже з комерційною метою, далекі від дійсності стереотипи життя американського суспільства. Як наслідок , до нас надійшли гірші зразки західної і зокрема , американської культури , а незріле й непідготовлене суспільство, громадська думка якого формувалась за умов ізоляції від світу, стало її споживачем та глядачем.
Як самі американці сприймають свою країну, чи всі задоволені чого м бракує? Що є у нас , а немає у них, чому вони мають потребу в спілкуванні з нами, чому для цього уряд США та різні фонди надають кошти? Чому витрачаються кошти на підтримку тих, хто в чомусь заперечує владним структурам? Я задумався над цим після відвідання повністю енергонезалежної майстерні – будинку архітектора, розташованої в горах. Він відбудовує його після лісової пожежі, до якої поставився досить філософськи: природа має самоочищатися. Господар показав як відновлюється довкілля після пожежі. Стіновим матеріалом для будинку служать солом’яні блоки, електроенергію в зимовий час дає мініГЕС, влітку- соняні батареї.
Вітер розгойдував мелодійні дзвіночки, які є атрибутами буддійської віри, а на високих палях майорили тексти написаних на тканині мантр. Господар розповів, що вони разом з дружиною часто бувають у Тібеті, це дає духовне наповнення їхньому життю та відповідне ставлення до довкілля та всього живого на землі.
1 листопада нас прийняла мер м. Берклі, вона розповіла про свою роботу , відповіла на запитання, розпитала про наші проблеми та труднощі. Після цього нам були вручені листи з найкращими побажаннями мешканцям та керівництву міста якомога скоріше вийти зі складного періоду життя нашого суспільства та міст зокрема. Користуючись нагодою я передаю нікопольцям ці вітання та побажання.
Для хорошого життя потрібні наполеглива праця, відповідна організація і стан суспільства, котре повине давати його членам можливість скористатись результатами праці ще за життя. А не пропонувати й далі десятиріччя розбиратись де й ким були допущені прорахунки при будівництві обіцяного суспільства. Америка зайнята проблемами здоров’я. Ведеться статистика зменшення захворюваності від раку та інших хвороб. Суспільство, яке вирішило питання пристойного існування сьогодні , спокійно без галасу займається своїм майбутнім.
А цигарки не рекламуються. Ні в літаках, ні в кафе, ні в ресторанах , ні робочих місцях не палять. Тютюнозалежна людина повинна для цього за будь якої погоди виходити на вулицю . На великих щитах із зображенням запаленої цигарки даються телефон куди належить повідомляти про випадки продажі цигарок дітям.
Майбутнє Америки – її діти – вранці на велосипедах та роликових ковзанах прямують до школи . На перехрестях світлофору не довіряють , для пропуску дітей стоїть черговий зі спеціальним жезлом.
Поділюся ще однією новиною – в Америці немає негрів. Там зараз живуть афроамериканці Це я нагадую для тих , хто і на своїй землі готовий повторювати прізвиська видумані інородцям у сусідній великій державі.
Нам немає потреби, живучи на своїй споконвічній землі шукати за кордоном релігію і кудись їхати. Зараз до Київа приїздять поклонитися рідним святиням багато українців з усього світу У теперішній нашій християнській релігії багато елементів язичницьких обрядів, пов’язаних з природою та її обожнюванням. Не розумію старань тих, хто готовий сповідувати та втягувати людей в будь яке завезене вірування , відкинувши традицію й віру свого народу.
Часто на адресу Америки висловлюється претензії про невідповідне і надмірне споживання світових ресурсів. Що ж можна висувати претензії до багатого за його багатство. То погляньмо краще на свою землю . Тут є все для щасливого й нормального життя. І лише від нас буде залежати , яка , кому та в якому вигляді і до якого часу буде надходити допомога і що за неї доведеться платити. Певне нам потрібно піднятись до рівня, коли реклама американських цигарок та товарів, котрі там не користуються попитом просто не буде з’являтись.