Люди, селячись поряд з річками,  інстинктивно відчували необхідність  шанування берегів  -місця проживання - для забезпе6чення  свого життя. Сьогодні постали загрози, що Дніпро може  спіткати   доля колись великих річок, де виникали і  зникали світові  цивілізації.  Загальносвітова проблема стану прісних водних ресурсів особливо відчувається  в  Україні, де стан питного водопостачання   став одним з факторів  Національної безпеки.

Необґрунтована, руйнівна  експлуатація Дніпра та багатств його басейну розпочалась ще в позаминулому столітті прийшлим  «химерним»  етносом. В структурі господарства України в складі колишнього СРСР вода розглядалась лише як природний  ресурс.  Як наслідок Дніпро перетворено в каскад ван – морів.  Незважаючи на ґвалтівні перетворення Дніпро – носій космічної сили  ще зберігся.  Існуванню Дніпра серед інших причин загрожує хаотичне, неврегульоване  протизаконне використання і забудова земель водного фонду. Як приклад, на Херсонщині в даний час продовжується розграбування цінних придніпровських земель  з жорстоким переслідуванням, тих хто цьому  заважає. 

(«БАЙБАК» Экологическая группа «Печенеги» № 336 от 15.08.08, pechenegy@rambler.ru, www.greenkit.net )  Загальносвітова практика доступу до берегів річки закріплена і українським законодавством. Це очевидне право грубо порушують ті, хто вже відгородив для себе  ділянки біля води.

Різні  відомчо-корпоративні стратегії та плани розробляються з ігноруванням проблем питного водопостачання, не приймаючи до уваги, що Україна  маловодозабезпечена  держава! Тому Кабінет Міністрів присвоїв собі право узгоджувати подачу питної води з відхиленням від вимог нормативних документів.

На вищому рівні  заявлено, що незалежна держава не здатна стати  ефективним власником.  Як наслідок - виконавчі структури не мають можливостей здійснювати ефективний контроль стану довкілля та впливати на діяльність приватних підприємств.  Загальнонародна власність - водні ресурси -  використовується практично безконтрольно для  збагачення, власність нікого ні до чого не зобов’язує!  

Правове регулювання водогосподарської діяльності в Україні здійснюється величезним масивом регулюючих норм різних галузей права, що відносяться до різних сфер діяльності, які приймались на різному рівні різними відомствами. Ця неузгодженість та корпоративно - приватні інтереси підсилюється негативним впливом існуючого адміністративно-територіального поділу, неузгодженістю дій виконавчих структур та місцевого самоврядування на обласному і міжобласному рівнях. Прикладом цього може служити територія водозбірного басейну Каховського водосховища,  практика управління водогосподарською діяльністю. (Територія водозбірного басейну пониззя Дніпра відноситься до Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей)

Можна навести багато прикладів коли  видані дозволи  на забір води та скид стоків ігнорує інтереси  і не узгоджується з  відповідними структурами сусідньої області.

Останній раз стан Каховського водосховища комплексно досліджувався в 1986 році. Сьогодні донні відкладення стали одним з джерел повторного забруднення поверхневих вод.

Загибель риби в липні поточного року, спроби розібратись в її причинах окремо в кожній області та  довести  свою непричетність, ще раз підкреслює необхідність  переходу до басейнової системи управління з  створенням механізмів інтегрованого управління водними ресурсами.

Існує світовий досвід територіального управління водогосподарською діяльністю: створення  представницьких та виконавчих  структур, що забезпечують на територіальному рівні принцип «вода оплачує воду». У Водній Директиві ЄС, що прийнята в жовтні 2000 року враховано досвід управління річковими  басейнами з постійним щорічним контролем наміченого з врахуванням гідробіологічних показників.

Невиконання Національної програми оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води, якою передбачалось припинення скидів забруднених вод, до 2010 року  свідчить про рівень розвитку нації.  Нарощування потужностей підприємств реалізується шляхом укладання соціально-економічних угод на місцевому рівні з проведенням непередбачених законодавством  місцевих «дорадчих опитувань». Якраз цим шляхом намічено діяти при наміченому розширенню Запорізької АЕС на два блоки.

З  створенням Каховського водосховища міжобласні кордони втратили своє значення, однак управління водогосподарською діяльністю при цьому не враховує  проблем питного водопостачання. Укладання міжобласної басейнової угоди по управлінню водогосподарською діяльністю і контролю стану поверхневих вод Каховського водосховища та руслової частини Дніпра має стати першим реальним кроком переходу до басейнової системи управління. Нижньодніпровська громадська басейнова рада  як представницький  орган неурядових організацій,  виступає ініціатором та закликає до роз’яснення необхідності міжобласної співпраці, підготовки і прийняття міжобласної басейнової угоди по Каховському водосховищу і русловій частині Дніпра згідно з резолюцією науково практичної конференції до 50 річчя створення Каховського водосховища. (матеріали Конференції рекомендовано до друку і видано  згідно рішення вченої ради Відділення НАН України 6.03.2008 року)