18:06
Вбиство Гончарова
Franko: Час розізлитися

додано: 29-05-2009 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1243589115.html

Якби мені ще місяць тому хтось сказав, що таке може статися в Україні,
я б розреготався. Активіста-природоохоронця, котрий захищав
заповідник? Бізнесові структури? За те, що він завадив промислу не
нафти й не золота, а звичайного піску? Вб"ють?! Не сміши, друже, -
сказав би я цій людині, - ми таки Україна, а не Колумбія. Так, тут
бардак і дерибан, тут стаються вбивства, але такий бєспрєдєл - це хіба
в страшному сні.


Однак же, це сталося. І те, що сталося, шокувало мене не менше, ніж
свого часу смерть Георгія Гонгадзе. Активіста-еколога, що завадив
красти пісок з Жукового острова, вбили у дворі власного будинку після
того, як він добився припинення крадіжок.


Що ж такого в цьому вбивстві? Який страшний Рубікон перейшла Україна?
Що примусило мене відчути справжнісінький страх та відчай, коли я
дізнався цю інформацію? Чим цей злочин відрізняється від десятків
вбиств, що кояться щодня в Україні?


Коли наркоман вбиває перехожого задля дешевої мобілки, його тілом
володіє абстинентний синдром, який примушує його знайти гроші
будь-якою ціною. Коли він садить ножа в серце жертви, він не думає, чи
варто це робити, чи ціль виправдовує засоби, і слово "тюрма" не зринає
в його голові. Гопник просто не думає. Це вбивство жахливе і гидке,
однак його можна більш чи менш логічно пояснити.


Коли політичний режим, що оперує мільйонами людей та трильйонами
доларів, усуває якогось одного незручного журналіста чи політика, це
теж логічно пояснюється. Якщо опозиція переможе, диктатурі буде що
втрачати. Режим, застосувавши аналіз, знаходить критичну точку і б"є.
Вбивство некрасиве, ризиковане, але воно вимушене, і воно продумане й
ефективне. Сміливий журналіст загинув, його подвиг ніхто не бажає
повторити. Ціль більш ніж виправдовує засоби.


Те, що сталося у випадку загиблого Олексія Львовича Гончарова,
особисто для мене не має ніякого пояснення. Зарібок фірми, яка крала
пісок, не порівнюється з величинами державного дерибану. Збитки, які
завдав пенсіонер ділкам, вимірюються, либонь, максимум чотиризначними
цифрами: в такі суми обійшовся би хабар міліції чи прокуратурі, котра
закрила б потім очі на браконьєрство, і воно звично відновилося б за
пару тижнів. Не становив чоловік загрози, яка могла призвести до
шалених втрат, ув"язнень бізнесменів чи інших радикальних бід. Тим не
менше, знайшовся ланцюжок достатньо розумних, достатньо небідних
людей, які раціонально запустили машину замовного вбивства. Вбивства!
П"ятдесятирічного активіста-еколога! За пісок!


І ні, не варто стинати плечима і казати - дев"яності, мовляв,
повертаються, це закономірно, це всі передбачали, коли почалася криза.
Ні, бо в дев"яності вІйни тривали за справді серйозні ресурси. Ці
ресурси, при всій своїй тодішній небагатості змогли, по закінченню
епохи первісного накопичення, стати для ключових гравців
системотворчим капіталом. Мокруха у всіх середовищах вважалася
серйозним, крайнім заходом, і вбивці переважно добре знали, щО саме
дасть їм те чи інше тіло в лісосмузі.


Яким стратегічним капіталом є пісок з Жукового острова? Які шалені
гроші крутилися довкола цього піску? Якою загрозою, яким конкурентом
був Олексій Гончаров? Що він хотів ДЛЯ СЕБЕ в цій ситуації? Який
раціональний сенс цього вбивства?


Будь-яке вбивтсво завжди безглузде, але тут безглуздя і бєспрєдєл
сягнули нових, небачених в Україні глибин.


Як не повертати цю справу, але на думку приходить тільки одне: це акт
банальної помсти незручній людині, чи незручній організації, чи
незручному суспільному прошарку; акт, який став можливий унаслідок
тотальної безкарності. Це шах, який український
корупційно-кримінальний конгломерат свідомо оголосив українському
громадянському суспільству. Не на авторитетного журналіста, не на
впливового політика, не на успішного конкурента, а на звичайного
небайдужого громадянина наставив бандюк свою зброю і спокійно натис на
курок. Такого самого громадянина, як і той, що читає ці рядки.


В цій ситуації зрозуміло одне. Вбиство Гончарова, подібно до вбиства
Георгія Гонгадзе, є роздоріжжям для України. Точкою біфуркації, після
якої починаються дві різних України. Одна з них - це Україна,
криміналізована так, як нам іще й не снилося. Зона соціальної
катастрофи, в яку ми заглядаємо поки що лиш одним оком, і в якій режим
Кучми здаватиметься впорядкованим, цивілізованим демократичним раєм.
Інша ж Україна - це держава, громадяни якої об"єднаються перед цілком
реальним ешафотом і повернуть собі право на життя, остаточно втрачене
того дня, коли в дворі Олексія Гончарова пролилася кров.


Який напрямок ми обрали, стане ясно, як тільки прозвучить вирок суду.
Якщо вирок суду взагалі не прозвучить - що є цілком реальним, якщо
нічого не робити, - або якщо за гратами опиняться стрілочники, а не
замовники, нам усім можна буде йти в Інтернет і сміливо обирати країну
для якнайскорішої еміграції. Однак, я вірю, шо Гончаров, як і
Гонгадзе, загинув не дарма.


Напередодні помаранчевої революції в офісах громадських організацій
Львова, які займалися організацією протестів, раптом почалися масові
обшуки. Буквально в один день значно посилився тиск на учасників і
навіть на членів їхніх родин. Коли в тебе в під"їзді стоять
незрозумілі люди і слідкують за тобою, а твої батьки отримують
погрози, відчуття небезпеки стає украй реальним. Це, мабуть, і
спричинилося до того, що наступного ж дня активісти об"єднали свої
координаційні центри і почали діяти спільно. Чи варто говорити, що
чисельність та якість акцій після цього багатократно зросла. І
десятитисячні акції в жовтні, що організувалися в той час, стали
поворотною точкою в революційній історії Львова.


Своїх не здають. Чи не час нам врешті-решт розізлитися після вбивства
нашого колеги?

--
Best regards,
Olexandr                          mailto:gr.world@gmail.com
Категорія: Новини України | Переглядів: 1415 | Додав: Lesya | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 3
avatar
1
Друзья, вчера вместе с тележурналистами мы выехали на место убийства защитника заказника Жуков остров А.Л.Гончарова.Наше минирасследование было показано вчера вечером по каналу 1 плюс 1. Как сообщили местные жители, Гончарова били кастетом, а затем добили контрольным выстрелом в голову из пистолета. Жену его избили и заковали в наручники. У Гончарова теперь остался осиротевший маленький ребенок и неработающая вдова. На месте незаконной добычи песка, которую нам удалось прикрыть вместе с Алексеем Львовичем, теперь работы не ведутся, дежурит милиция.Однако браконьерский вагончик, где жили добытчики песка, куда то исчез. Такое ощущение, что до приезда милиции бракоьеры его успели вывезти. Любопытно, что в других местах в заказнике Жуков остров спокойно продолжается незаконная добыча песка в водоохранной зоне. Его вывозят на киевскую окружную дорогу, где продают по цене 640 гривен за машину (шесть тонн). Никто незаконных торговцев не задерживает. По сути можно сказать, что Гончаров совсем близко подошел к очень крупному и разветвленному криминальному бизнесу по незаконной реализации полезного ископаемого-песка.За что его и убили.

Во вторник вместе с рядом общественных киевских организаций мы будем проводить по этому поводу пресс-конференцию для СМИ.

Вл.Борейко

avatar
2
From: eco_ukr-bounces@lists.greenkit.net [mailto:eco_ukr-bounces@lists.greenkit.net] On Behalf Of Мусафирова
Sent: Monday, June 01, 2009 8:44 AM
To: НГО Украины; НГО России; Русск.заповедники; Укр.заповедники
Subject: [Eco_Ukr] по поводу убийства А.Гончарова-просим делать отклики


Друзья, на нашу информацию п поводу жуткого убийства киевского защитника природы А.Гончарова к нам пришло много писем от коллег, готовых

послать в высшие инстанции Украины свои протесты.Для всех желающих я даю адреса МВД и Генпрокуратуры Украины, а также к качестве примера письмо со-председателя МСОЭС В.Бриниха ( немногим ниже в данном сообщении).

Украина, 01024, Киев, ул.Богомольца, 10, МВД Украины, министру Луценко Юрию Васильевичу.

Украина, 01601, Киев,ул.Резницкая, д.13\15, Генеральная прокуратура Украины, генеральному прокурору.

Хочу также побдагодарить со-председателя МСОЭС Валерия Бриниха за оперативный отклик от лица МСОЭС, а также Александра Степаненко за письмо от вчера закончившегося в Киеве 4 Форума правозащитных организаций Украины в адрес украинских властей по поводу убийства А.Гончарова.

Вл.Борейко

Министру внутренних дел Украины
Ю.В.Луценко
01.06.2009 г.

Уважаемый Юрий Витальевич!

26 мая 2009 года во дворе своего дома был жестоко избит, а затем застрелен контрольным выстрелом в голову из пистолета 59-летний житель Голосеевского района г. Киева Гончаров Алексей Львович. Его жена также была избита нападавшими и с тяжелыми травмами попала в больницу.

Покойный А. Гончаров уже несколько лет безуспешно обращался в различные органы власти, включая милицию, с целью привлечь внимание к незаконной добыче песка на Жуковом острове. Этот природный объект является заказником, т.е. особо охраняемой природной территорией в черте г. Киева площадью 1630 га. Вопреки природоохранному законодательству Украины, на его территории функционируют многочисленные нелегальные карьеры строительного песка, приносящие баснословные барыши свои хозяевам.

Убийство А. Гончарова случилось спустя пару дней после того, как по его информации и в его присутствии телеканал ICTV, Киевский эколого-культурный центр и милиция прекратили деятельность одной из «бизнес-структур», добывающей и торгующей песком в заказнике «Жуков остров». Есть все основания считать участников именно этой криминальной группировки причастными к убийству А. Гончарова и избиению его жены на почве мести за потерянный миллионный бизнес.

Прошу Вас взять под личный контроль это резонансное происшествие, где в качестве пострадавших оказались неравнодушные граждане, активист-природоохранник и его жена. Прошу также обратить внимание на полную бездеятельность местных правоохранительных органов, как до этого ЧП, так и после, в части ликвидации криминального бизнеса на песке в границах природоохранного объекта. Ваши подчиненные хорошо знали о происходящем от того же А. Гончарова и многих других природоохранных активистов и общественных организаций. Только Национальный экологический центр Украины с 2004 года отправил более 600 жалоб и обращений по поводу безобразий, творящихся на Жуковом острове.

Можно смело говорить, что в этом резонансном деле, кроме убийства и нанесения тяжких телесных повреждений, легко можно найти целый букет преступлений: и незаконную коммерческую деятельность, и уклонение от налогов в особо крупных размерах, и коррупцию в рядах правоохранительных органов и чиновников, как государственных контролирующих органов, так и городских властей Киева. Ведь в заказнике «Жуков остров» и сейчас, после убийства А.Гончарова и ликвидации одного из нелегальных песчаных карьеров, спокойно продолжается незаконная добыча песка в других местах водоохранной зоны. Его вывозят на киевскую окружную дорогу, где продают по цене 640 гривен за машину. Никто незаконных торговцев не задерживает.

Сможет ли милиция не только найти убийц Алексея Гончарова, но и защитить природу Жукова острова, защитить экономику Украины, прекратив воровство ее природных богатств? Нам остается лишь надеяться на Ваш профессионализм, Вашу совесть и Вашу добрую волю во благо Украины и ее честных граждан!

С уважением,

сопредседатель Совета МСоЭС (международній социально-єкологический союз) В.А. Бриних
brinikh@radnet.ru

avatar
3
Друзья, на нашу информацию п поводу жуткого убийства киевского защитника природы А.Гончарова к нам пришло много писем от коллег, готовых

послать в высшие инстанции Украины свои протесты.Для всех желающих я даю адреса МВД и Генпрокуратуры Украины, а также к качестве примера письмо со-председателя МСОЭС В.Бриниха ( немногим ниже в данном сообщении).

Украина, 01024, Киев, ул.Богомольца, 10, МВД Украины, министру Луценко Юрию Васильевичу.

Украина, 01601, Киев,ул.Резницкая, д.13\15, Генеральная прокуратура Украины, генеральному прокурору.

Хочу также побдагодарить со-председателя МСОЭС Валерия Бриниха за оперативный отклик от лица МСОЭС, а также Александра Степаненко за письмо от вчера закончившегося в Киеве 4 Форума правозащитных организаций Украины в адрес украинских властей по поводу убийства А.Гончарова.

Вл.Борейко

avatar