Виступ Вячеслава Сандула з пропозиціями на засіданні ГР при Держуправлінні МОНПС в Запорізькій області 13 травня 2009 року.
 
Історично склалось, що «міжнародною» річкою у власному змісті слова вважалась річка, що має вихід до моря і використовується для міжнародного судноплавства. Дніпро якраз і є такою міжнародною річкою, транспортне значення якої суттєво зменшилось. Трансграничні річки використовуються як джерело питного та господарського водопостачання для промислових, сільськогосподарських та інших цілей. По даним ООН за всю історію було укладено більше 3600 міжнародних угод , з середини 19 століття було прийнято близько 400 угод, які регулюють використання води як природного ресурсу. 
Професіональна неурядова міжнародна організація Асоціація міжнародного права (АМП) розробила і прийняла на своїй сесії в Хельсінкі в 1966 році «Правила користування водами міжнародних річок», які одержали назву «Хельсінських правил». З того часу йде удосконалення міжнародного права в галузі використання водних ресурсів. 
В жовтні 2000 року Європейським парламентом та Радою прийнята Водна Рамкова Директива. Її використання для членів ЄС обов’язкове та рекомендована для кандидатів. Якраз цей документ вимагає чітких і зрозумілих підходів в просторі і часі для поліпшення стану поверхневих вод, визначення та контроль виконання завдань на певний період. Для характеристики та контролю змін у водному об’єкті Директивою ЄС передбачається використання біотичних індексів та здійснення гідробіологічного контролю.  
Сьогодні в Україні діє величезний масив регулюючих норм різних галузей права, що приймались в різний час для правового регулювання водогосподарської діяльності. Діючі нормативи та методики визначення обсягів забору води та надання дозволів на скиди не забезпечують і не орієнтовані в часі на поліпшення якості поверхневих вод. Основна вимога при скиданні вод – забезпечити їх розбавлення. Аналіз всієї діючої законодавчої бази показує, що в галузі водокористування не забезпечено головного - пріоритетності соціально-екологічної сфери відносно економічної.
 «Відсутність нормативно – правового визначення поняття «питна вода» унеможливлює здійснення державного санітарного нагляду за якістю питної води» пише Олексій Ремжин, завідуючий гігієнічним відділом Запорізької обласної санітарно – епідеміологічної станції.. За часів СРСР проблема управління водними ресурсами Дніпра вирішувалась з одного центру. А сьогодні нормативно – правова база України з водних проблем має враховувати і європейський і минулий досвід. Адаптація національного водного законодавства до вимог європейського та світового, використання досвіду неможлива через відсутність чітких орієнтирів розвитку Української держави та відсутність консолідованої української нації.
1 липня 1999 року Верховною радою України ратифікована «Конвенція про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер», яка для нашої держави набрала чинності з 6 січня 2000 року. 
9 липня 2003 року Україна ратифікувала і приєдналась до «Протоколу про воду і здоров’я до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер» 
Цей документ набрав чинності для нашої держави з 4 серпня 2005 року.  
Як бачимо, світ реагує на загострення водних проблем. Аналізуючи водне законодавство України можна віднайти спроби знаходитись в цьому процесі. Однак коли справа доходить до виконання ратифікованих міжнародних конвенцій і необхідності звітувати відповідним міжнародним структурам починають шукати відповідальних. Маємо більш ніж достатньо прикладів з Оргуською конвенцією.  
 Міждержавні проблеми всього басейну Дніпра вимагають вирішення. Вимагають вирішення і внутрішні проблеми – на міжобласному рівні. Існуючий адміністративно територіальний поділ областей водозбірного басейну Нижнього Дніпра не сприяє вирішенню проблеми. Оприлюднена «Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» за 2005, 2006, 2007 роки свідчить про неблагополуччя і підтверджує зростаючі проблеми з питним водопостачанням. Так на стор. 22 Національної доповіді за 2007 рік показано зростання в три рази показника ХСК – хімічного споживання кисню – на питному водозаборі м. Нікополь.(Цей показник свідчить про високий рівень забруднення води органікою) Такі показники, якщо не гірші, стосуються водозаборів інших міст.
На сьогодні міжобласні межі по водній акваторії Каховського водосховища не визначені, по суші доходять до водосховища, а далі - кінці у водний об’єкт спільного використання, за якість якого фактично ніхто не відповідає. В серпні 2008 року в Дніпропетровській та Запорізькій області з своїх берегів місцевосамоврядні та чиновники виконавчих структур влади намагались знайти причини масової загибелі риби нижче греблі Каховської ГЕС. 
Міжобласні межі на водній акваторії згідно Земельного Кодексу мають відповідати межам, які існували до затоплення і створення водосховищ.  
Відомо, що поверхневі води знаходяться в загальнодержавній власності, а їх господар – вищий суб’єкт державної влади – народ- здійснює управління ними через Верховну Раду. Сьогодні Верховній раді ( як і раніше) не до здійснення повноважень для забезпечення якості поверхневих вод та питної води, особливо коли області не затвердили в установленому порядку своїх меж. 
В звітах за результатами виконання досліджень всього басейну Дніпра починаючи з 1994 року за фінансової допомоги уряду Канади, Глобального Екологічного Фонду серед іншого встановлено стрімке погіршення якості поверхневих вод після Дніпродзержинська. Скиди промислових гігантів Придніпровя - Дніпропетровська, Запоріжжя, Енергодару, Нікополя, інших населених пунктів, їх комунального господарства нарощують рівень забруднень. При розміщенні промислових підприємств, визначення потреби у воді не прийнято до уваги що водні ресурси регіону – це транзитний стік Дніпра, що власні водні ресурси, боковий приток до Дніпра та його водосховищ складає лише декілька процентів. Наслідок – погіршення ситуації з питним водопостачанням всього півдня України. Розбавлення скидів в Каховському водосховищі, обсяг якого складає близько 18 куб. км, сьогодні ще дає можливість певний час безвідповідально відкладати на невизначений час вирішення проблеми .  
Результат відсутності міжобласного співробітництва, державної і регіональної системи управління якістю вод відчувається в перспективних планах. Відповідні обласні ради в минулому році затвердили Стратегію регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року та Стратегію економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року. 
 На сайті Дніпропетровської області плани розвитку закінчуються поточним 2009 роком. Відзначимо, що водозбірний басейн Дніпра в межах наших областей з початку 50-х років крім гірничо – металургійної та інших галузей виявився прив’язаний до військового (Жовті Води, Дніпродзержинськ) а потім і до «мирного» атому (Енергодар) . Проблеми пов’язані з Дніпром в Дніпродзержинську стосується балок які входять до водозбірного басейну Дніпра, в яких складовано відходи уранового виробництва,. Електростанції Енергодару використовують все Каховське водосховище як технічну станційну водойму. Енергетики підбирають види риб і зариблюють водосховище для вирішення своїх енергетичних проблем. 
Рік тому для реалізації «ядерного ренесансу» заявлено про бажання і «необхідність» розширення атомної станції на два блоки та будівництва Каховської ГЕС – 2 . 
Ці наміри підтверджені директором ЗАЕС (див «Знамя Труда» 25 квітня 2009 року) . Складається враження, що новим власникам підприємств та спеціально уповноваженим державним органам до вподоби і комфортно користуватись величезним масивом регулюючих норм різних галузей права для регулювання водогосподарської діяльності.
Яскравим прикладом є намагання НАЕК Енергоатом розширити Запорізьку АЕС за яким стоїть відомий ще з радянських часів відомчий егоїзм та безвідповідальність перед місцевим населенням.
Різні назви та методики підготовки обласних планів для «стійкого розвитку» , при невирішеності підходів до управління якістю поверхневих вод, ігнорування спільних гострих проблем роблять ці плани схожими на стратегії дій окремого військового підрозділу при відсутності загальної стратегії. Кожна добра справа, що затівається в умовах та межах порочної системи рано чи пізно нейтралізується цією системою.
В своїй Стратегії Запорізька область крім обласного претендує і на регіональний розвиток. Навіть поверхневе знайомство з цим документом свідчить що там про регіональні проблеми (зокрема водні) розглядаються в обласних кордонах.  
Сьогодні поняття «регіон» ототожнюють з областю – територіально - адміністративною одиницею. Сучасне визначення регіону – це біосферна область, одного або групи адміністративних районів, відносно замкнуте територіальне недержавне соціально – виробниче утворення, яке характеризується самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально - виробничих функцій. Геопростір біосферної області визначається межами в яких необхідно відстежувати та управляти станом довкілля. 
Водозбірний басейн Нижнього Дніпра починаючи від Дніпродзержинська до гирла і є такою біосферною областю (регіоном) в межах якого має здійснюватись контроль та управління. Сьогодні, реалізується передбачення великого Вернадського В.І. який передбачив зміну біосфери під впливом наукової думки і перехід в ноосферу.
В світі розроблені і використовуються різні моделі інтегрованого управління водними ресурсами, які вписані в існуючі соціально – політичні системи окремої країни або їх групи. Відпрацьована система управління за басейновим принципом, з утворенням представницького та виконавчого органу. При цьому задіяний принцип - «вода оплачує воду» - кошти використовуються відповідною структурою на затверджені на місцевому рівні цілі. 
Якраз непрозорість використання коштів за використання води в наших умовах, небажання змін залишає невирішеним багато проблем, які навіть не згадуються в різних «стратегіях» та програмах.
В цих умовах система управління регіоном має враховувати не лише власні цілі, але і забезпечити зустрічну активність того середовища, на яке поширюється управлінська дія, необхідні нові принципи управлінської стратегії, нових тактичних кроків для реалізації прийнятих рішень. Формою майбутнього життя людства, стверджував В.І. Вернадський стане «організація народу, що навчається, що творить свою культуру та кує національну силу»  
Науково – практичною конференцією, яка відбулась в грудні 2006 року до 50 річчя створення Каховського водосховища в Нікополі вказано на необхідність інтегрованого підходу до управління водними ресурсами, реалізації басейного принципу, необхідність з проведенням екологічного аудиту водозбірного басейну.
Сьогодні Нікополь потерпає не лише від всіх видів енергетики. Саме тому Нікопольською міською радою на адресу Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської державної адміністрації направлене звернення підготовлене громадськістю міста про необхідність підготовки та прийняття міжобласної басейнової угоди для управління водогосподарською діяльністю та контролю стану поверхневих вод Каховського водосховища.
Остання ґрунтовна наукова робота «Схема улучшения технического состояния и благоустройства Каховського водохранилища и его прибрежной зоны» виконана ще в 1986 році. Тому з одним з перших завдань, яке не передбачені обласними стратегіями , Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей необхідно спільно ініціювати проведення цієї роботи. Дослідження стану водосховища необхідне в першу чергу для вивчення стану питного водопостачання, становища з прибережними зонами і водозахисними смугами, кому і на яких підставах роздано ці землі, хто та як там господарює. Запорізька газета («МИГ» 6.03.2008 р.) зазначила, що запорізька громадськість спокійно віднеслась до планів розширення ЗАЕС. Варто зазначити, більш того, виступила тоді ж з ініціативою розпочати спуск Каховського водосховища. Такі крайнощі не кращим чином характеризують представників маніпульованої «громадськості». Ми розраховуємо на розуміння проблеми членами Громадської ради при держуправлінні МОНПС в Запорізькій області, вивчення пропозицій Нижньодніпровської громадської басейнової ради щодо об’єднання зусиль для підготовки міжобласної басейнової угоди  
Природні умови України були одними з найбільш придатних в світі для проживання. Сьогодні ще можна відродити природний потенціал, зупинити прогресуючу деградацію довкілля та забезпечити майбутнє та існування українського народу. Тим часом береги Дніпра його ресурси, ігноруючи законодавство, освоюються новими власниками, частина яких прикривається державними інтересами, додавши до своєї назви «національна»  
Ми підтримуюмо позицію начальника відділу водних ресурсів Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області («МИГ» 6.03.2008 року) щодо необхідності дослідження стану водосховища, розраховуємо що це питання буде досконало вивчене Громадською радою при Держуправлінні та підготовлені відповідні пропозиції.
Сподіваємось на підтримку пропозиції щодо підготовки міжобласної басейнової угоди та врешті дізнаємось щодо позиції Запорізької обласної ради та Держадміністрації щодо планів розширення Запорізької АЕС на два блоки. 
   

Голова Нижньодніпровської громадської басейнової ради ВЕР «Хортицький Форум» Сандул В.А.
 
13 травня 2009 р.