OCZR

Відкритий сайт громадських екологічних організацій Запорізької області. Діє з 2007 року на волонтерських засадах.

Форма входа

Ресурси

Статистика

Сегодня работали на сайте:

Сейчас на сайте:

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Статьи

Головна » Статті » Проекты НПО » Экология области [ Додати статтю ]

Чому проблема не вирішується? Ірина Вихристюк, голова Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження»
Лиман Сасик (Одеська область) був типовим морським лиманом, найбільшим за площею на північно-західному Причорномор’ї. Іхтіофауна була представлена 52 видами риб. Безцінність лиману полягала в тому, що його води і мулові грязі мали лікувальні властивості: саме тому на його березі були побудовані грязелікарня в с.Борисівка та дитячий протитуберкульозний санаторій. На Сасику щорічно лікувалися і відпочивали тисячі людей.
На піщаній косі, що розділяла Сасик і море, мешкали рідкісні для Причорномор'я птахи. Тут під час прольоту скоплювалися тисячні зграї водолюбних птахів, завдяки відсутності фактору неспокою та багатій кормовій базі. Мілководна солоноватоводна акваторія Сасикського лиману, відносно довго не замерзала в осінньо-зимовий період, привертаючи зграї качок, гусаків, лебідів-шипунов.
Схили Сасика мали величезну наукову, природоохоронну і господарську цінність (в 1986 році було зареєстровано 45 видів степових рослин).

Відповідно до рішень директивних органів Радянського Союзу та Української РСР в Україні передбачалося будівництво водогосподарського комплексу (ВГК) «Дунай- Дністер-Дніпро». У цю водну магістраль, був включений лиман Сасик, як важлива ланка накопичення та очищення забрудненої дунайської води.
У червні 1978 р морський лиман Сасик (21 тис.га) був відокремлений від моря дамбою завдовжки 14 км з метою його опріснення і використання води для зрошення. Для цього були побудовані: 14-ти кілометровий канал Дунай-Сасик, система розподільчих каналів зрошення на площі 23,7 тис га.

Наслідки реалізації проекту
Після введення зрошувальної системи в експлуатацію, екологічна ситуація в регіоні різко погіршилась. У водосховищі накопичуються токсичні речовини і важкі метали, які надходять з стічними водами, зокрема з Дунаю, що привело до порушення в Сасику біологічної рівноваги. Підвищення рівня води у водосховищі по відношенню до моря створило умови для руйнації ландшафтів, абразії берегів, заболочення, підтоплення населених пунктів. Недосягнення проектних показників опріснення при різкій зміні водного режиму призвело до утворення генетично хворих біотопів, внаслідок евтрофікації водоймища відбувається “цвітіння” води, яке спричиняється гниттям водорослів. Сформувалися небезпечні умови для життя і здоров'я людей в санітарно-гігієнічному, епідеміологічному, токсикологічному аспектах, наслідки яких виявляються у вигляді різних захворювань. Бальнеологічна функція в опрісненому варіанті не використовується.
Якість виловленої риби - незадовільна. Прісноводна риба через споживання неякісних кормових ресурсів, високу мінералізацію води і забруднення Сасика стає уразливою до інфекційних захворювань, паразитаріїв, в її тканинах накопичуються важкі метали.
Санітарний стан прибережної зони погіршується як через загальну екологічну ситуацію в регіоні, так і через вживання в їжу хворої риби та непридатної для вживання високомінералізованої води. Евтрофікація, забруднення, замулення, заростання, паразитологічна забрудненість оз.Сасик є результатом реалізації проекту. За період, який минув від початку будівництва, чисельність сільського населення регіону скоротилося більш ніж на 20%.
Порушено водообмін в розітнутих каналом «Дунай-Сасик» Стенцовсько-Жебріяновськіх плавнях. Погіршилася екологічна ситуація в суміжній Тузлівські групі лиманів.
Використання високомінералізованої води Сасика для зрошення призвело до деградації грунтів через засолення і слітизацію. Вміст гумусу скоротився Економічна ефективність зрошення не досягалась жодного року. За період зрошення всі господарства на Дунай-Дністровські зрошувальній системі (ДДЗС) стали збитковими.
Згодом було офіційно визнано, що основною причиною порушення екологічної рівноваги Сасика є його відокремлення від моря і призупинення природного водообміну з його механізмами самоочищення.
Державний комітет з охорони природи Української РСР Постановою № 16 від 17.08.90 р визнав, що в зоні ДДЗС виявилися непередбачені наслідки опріснення Сасика, зокрема "цвітіння" його води, яке спровокувало надзвичайно складне санітарно-епідеміологічний стан в прибережних населенних пунктах. Був визнаний факт засолення чорноземів і забруднення Чорного моря стічними і дренажними водами зрошувальної системи.
З 1994 року, посля проведення державної екологічної експертизи, було припинено зрошення. Але до цього часу, система продовжує приносити збитки сільському господарству. Меліоративна мережа працює як дренажна система, яка виснажує мізерні запаси вологи, які накопичуються з атмосферних опадів взимку.
Припинення поливу й діяльності ДДЗС – це факт, який відбувся. Сасик як водосховище для ДДЗС занадто велике, а проект будівництва каналу “Дунай-Дніпро”, для якого воно призначалося, остаточно припинений. Тому, на данному етапі, йдеться тільки про ліквідацію негативних наслідків невиваженого втручання в природу.
Одним із найважливіших чинників соціально-економічного відродження регіону є ренатуралізація Сасика, яка полягає в поверненні його до природного стану морського лиману, шляхом роздамбування. Ця ідея не нова. Вона висловлювалася фахівцями ряду наукових установ НАНУ: Ради по вивченню продуктивних сил, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень; Мін природи: Українського НДІ екологічних досліджень; спеціалізованих установ, підтримана неурядовими організаціями, органами місцевого самоврядування Татарбунарського району, та сільськими громадами.
Перспективи відновлення екосистем.
Унаслідок згортання зрошення та екстенсифікації землеробства на землях ДДЗС відбувається поступове вирівнювання всіх грунтових параметрів з їх богарними аналогами, зокрема розсолення та розсолонцювання під впливом атмосферних опадів.
Відновлення водообміну природним чином знизить рівень води, що виключить явища підтоплення, заболочення та абразії берегів.
На землях, безпосередньо прилеглих до Сасика, при певних природоохоронних заходах поступово відбуватиметься повна ренатуралізація природних степових ландшафтів.
Рибне господарство через відновлення природного стану лиману Сасик не постраждає. Навпаки, прогнозується покращення його цінним видам морської іхтіофауни.
Перспективним мають бути відновлення і розвиток рекреаційної та бальнеологічної функції Сасика.
І головне: покращення стану природного середовища зніме соціальну напругу.

Технічне рішення

На даний момент розроблено ТЕО ренатуралізації екосистеми лиману Сасик, що прередбачає відновлення екосистеми шляхом роздамбування (створення в дамбі прорану, що дасть можливість постійного оновлення в ньому водних мас за рахунок водообміну з морем). В проекті передбачається подача прісної води безпосередньо з Дунаю водогоном в села на східному березі та курортні зони для господарсько-побутових потреб та для потреб сільського господарства. Дане рішення передбачає використання існуючих споруд зрошувальної системи для подачі прісної води в населені пункти. Для захисту прорану від замулення, передбачається будівництво двох захисних шпор.

Чому проблема не вирішується?
• недостатнє розуміння владою тих процесів, що відбуваються в біосфері. Нерозуміння принципів збалансованого розвитку територій;
• проведення відомчих експертиз «на замовлення», зокрема Південним науковим центром НАНУ, які не відображають реальну ситуацію;
• відсутній комплексний підхід до вирішення проблеми. Превалюють відомчі інтереси;
• за рахунок коштів державного бюджету утримується фактично неіснуюча система (ДДЗС).
• в утриманні Сасика в режимі водосховища є фінансовий інтерес певних впливових осіб (рибників, водників та вчених, зацікавлених в фінансуванні безкінечних досліджень)
Історія проектування, будівництва, експлуатації та занепаду ДДЗС повинна стати суворим, але корисним уроком для нинішніх й наступних поколінь теоретиків і практиків галузі гідромеліорації та аграрного виробництва.
При здійсненні будь-яких проектів домінуючим принципом повинен бути «не нашкодь». Інакше обсяги й масштаби здійснюваних робіт перетворяться на самоціль, а науково-технічний та виробничий «прогрес» полягатиме лише в заміні одних проблем іншими, більш важкими для розв’язання.


Категорія: Экология области | Додав: NPO (26.03.2008) | Автор: Ірина Вихристюк
Переглядів: 2053 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 1
avatar
1
Правильно. Противниками раздамбовки есть руководство Укводхоза, Одесского облводхоза, Татабунарского межрайонного управления оросительних систем, так как государство дает возмоджность обогащатся лично, подниматся наверх "крутым руковоителям".
avatar

ФБ

Поиск

Категории раздела

Экология области [27]
Экология Хортицы [7]
Экология города Запорожье [29]
Устойчивое развитие региона [45]

Теги сайта

екологізація конференции хімічні токсиканти Экология загадка Республика Мечта Вестник Мечты экологическое образование конкурс енергоефективність вода МАМА-86 Запорожье созидание Татьяна Столяренко Запоріжжя екологічна освіта хімічна безпека хімічна освіта Хортица ПЗФ Громадська рада сталий розвиток Мінприроди Україна общественный совет громрада екологічна політика Республіка Мрія Запорізька область ГМО Запорожсталь Запоріжсталь Круглий стіл електронні відходи энергоэффективность Департамент МАМА-86-Запоріжжя Живи органічно живи органично