Шоломи, що говорять крізь віки
На сьогоднішній день вже ніхто не має сумніву в тому, що запорозьке козацтво зробило величезний вклад в розвиток військової галузі України. Але ми дуже мало знаємо про тих, з ким козаки воювали. Мова, насамперед, йде про поляків. Тривалий час в українській художній літературі, підручниках з історії, поляки були зображені жорстокими варварами та катами, гнобителями українського народу. Про те, справедливості заради, скажемо, що антагонізм між козацтвом та поляками був тимчасовим явищем. В часи Сагайдачного козацтво спільно з польським військом брало участь у війнах проти Московії та Османської імперії. За гетьманування Кішки козаки з поляками билися проти шведів. І таких прикладів можна привести ще багато. Звичайно ж, що й речі (чи то зброя, чи то елементи захисного обладунка), які використовували поляки, або татари, часто потрапляли до земель українських. Тому сьогодні, ми хотіли б поговорити про предмети захисного озброєння польських воїнів, що знаходяться в експозиції Музею історії запорозького козацтва на острові Хортиця. Мова піде про польські бойові наголів’я ХVI-XVIII ст.
 Перше з них - це шолом останньої чверті ХVI- поч. XVII ст. Шолом має стандартну конічну форму, поширену у Східній Європі ще з часів Раннього Середньовіччя. Проте даний екземпляр містить і певні новації, характерні для Пізнього Середньовіччя та Нового часу. Мова йде, передусім, про тулію шолома, вкриту наклепаною лускою та сталевий нанісник, що регулюється гвинтом. Мало того нанісник у верхній частині розширюється і має вигляд багатопроменевої зірки з отвором, посередині. У цьому отворі можна побачити зображення гербу „Три зуба дракона” та навколо нього монограму, що складається з латинських літер ST, DG, R, P. Герб і монограма належали семигородському князю Іштвану Баторі, котрий в 1576-1586р. був королем Речі Посполитої під ім’ям Стефана Баторія (Баторого). Будучи польським королем Стефан розмістив свій власний герб „Три зуба дракона” (в синьому полі) на грудях білого орла – державного гербу Польщі. Традицію розташовувати на грудях польського орла династичний чи особистий герб правлячого короля, започаткував ще попередник Баторія – король Генріх Валуа (1573-1574). Стосовно ж монограми на наніснику, то в перекладі з латинської вона розшифровується дослівно як „Стефан [Баторій – авт.] Божою милістю король Польщі”.
  В сучасній Польщі існує своєрідний культ Стефана Баторія, в підручниках він подається мало не найліпшим польським королем за всю історію країни. Ми не будемо кидати тінь на світлий образ його королівської милості. Але заради об’єктивності нагадаємо, шановним читачам, що саме Баторій наказав стратити козацьких ватажків І. Підкову та С. Зборовського. А родичка Баторія Алжбета Баторі вбивствами жінок перевершила і Салтичиху і Джека-різника разом узятих. Навіть до історії європейських садистів та ман’яків потрапила під ім’ям „кривавої графині”. 
 Також в Музеї запорозького козацтва на острові Хортиці можна побачити ще один варіант польського бойового наголів’я – шишак. Цей музейний експонат належить до так званих пізніх польських шишаків 2 пол. ХVIІ- поч.XVIII ст. Такі шишаки в Польщі носили лише гусари, що в ХVI-XVIII ст. являли собою різновид панцирної кавалерії. Проте перші шишаки – низькі куполовидні бойові наголів’я – були відомі на Сході та в Східній Європі ще в 2 пол. XIII ст. Та лише в середині XIV ст. писемні джерела вперше зафіксували східну назву цих наголів’їв – чечак (російськ. і польськ. „шишак”). В XVI ст. турецькі чечаки (шишаки) остаточно витісняють на території Московії стрільчаті шоломи і поширюються на теренах Речі Посполитої.
 В ХVI-XVII ст. польський шишак складався із тулії, котра мала конічну форму, та з вухів чи навушків, які з боків прикріплювалися до неї на шарнірах. З переду він мав козирьок, крізь який проходив залізний ніс чи нанісник, що утримувався гвинтом. Тильна частина шишака була захищена назатильником, котрий складався з однієї чи декількох наступаючих одна на одну пластин. На верхівці тулії була невеличка металева прикраса – ріп’я або шиш. 
 В другій половині XVIIст.- на поч. XVIIIст. польські шишаки інколи вже не мали вухів та ріп’я, а натомість на них з’являються крила з листового заліза, що прикріплювалися з боків до тулії. Крила дещо помякшували шабельні удари по голові. Проте, на думку зброєзнавця П. фон Вінклера, головне призначення цих крил було у шумі, який вони створювали при їзді, лякаючи таким чином, коней ворожої кавалерії. Утворювати гучний свист допомагали чисельні отвори в крилах. Поляки називали такі гусарські шишаки – „скшидлятими шишаками” – крилатими шишаками. Саме до такого типу шоломів належить польський шишак 2 пол. XVIIст. - поч. XVIIІст. з Музею козацтва. До речі, отвори його крил мають різну форму і зроблені у чотири ряди на кожному крилі.
З часом із Польщі шишаки потрапили до Угорщини, Австрії, Саксонії, Баварії, а звідти в армії інших країн. В європейських музеях і досі можна побачити шишаки герцога Карла ІІ Лотарингського (1545-1608) чи фон Треффенфельда (2 пол. XVIIст.), що в каталогах названі „цишегге” – німецький варіант слова „шишак”. Але повернемося до нашого музейного шишака і розповімо ще про одну його цікаву особливість. Якщо уважно подивитися на експонат то можна побачити у верхній частині його нанісника емблему із зображенням шляхетського гербу „Сас”: півмісяць, повернутий барком до долу, над ним – поміж двома шестикутними зірками – стріла, що скерована наконечником угору. Напівмісяць, очевидно, походить з мусульманського Сходу і є сомволом віри, вірності, надії, родинного щастя. Зірки означають натхнення, амбітну мету. Стріла символізує, когось, хто без ввагання взяв участь у битві, незважаючи на її фінал; готовність до війни і т.ін. 
Таким чином, ми бачимо, що предмети захисного озброєння так само, як, власне, і зброя, теж можуть багато розповісти і про країну-виробника і про його власника, про певні захисті особливості чи бойову функцію.


Категорія: Экология Хортицы | Додав: NPO (06.11.2008) | Автор: Хортица
Переглядів: 1312 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar