Національний заповідник "Хортиця"
Створений 18 вересня 1965 року як Державний історико-культурний заповідник. Постановою Кабінету Міністрів України у 1993 році Державному історико-культурному заповіднику було надано статус Національного. До його складу входять: острів Хортиця і прилеглі до нього острови та скелі Байда, Дубовий, Розстебин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра, що мають загальнодержавне та історичне значення. Площа заповідника становить 2359,34 га. Острів Хортиця – єдина комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період історії людства від доби палеоліту (35 тис. р. до н.е.) до ХХ ст. В добу бронзи (XVIII-VIII ст. до н.е.) Хортиця стає одним із економічних та культурних центрів Дніпровського Надпоріжжя. Залізний вік (VIII ст. до н.е. - початку н.е.) залишив після себе курганні та ґрунтові могильники, Совутинське городище. Частина з них тісно пов’язана з цікавим періодом в історії острова – скіфською добою (VII- ІІІ ст. до н.е.). Перші століття нової ери на Хортиці пов’язані з часами черняхівської культури, а у другій половині І тис. н.е. тут проживали слов’янські племена. За часів Київської Русі острів Хортиця знаходився на відомому торговельному шляху з „варяг у греки” і саме у ці часи поблизу плавневих озер острова розташовувалося стародавнє поселення, яке дослідники називають Протовче (Протолче). Ось як про нього згадується у літописі „Повість минулих літ”: „І пішли на конях і в лодіях, і прийшли нижче порогів, і стали у Протолчому, на Хортичім острові” (ця згадка стосується збору війська великого князя Святополка Ізяславовича перед битвою з половцями 1103р.) Далі, вже 1190 року, у тому ж літописі записано: „... і їхали у великому русі до Протолчого в Лузі в Дніпровому”, і згодом, 1223 р. „І прийшли на ріку Дніпро, і минули пороги, і стали біля річки, біля Хортиці і на броді Протолчому”. На цьому місці археологами було знайдена велика кількість предметів побуту давньоруського походження: бронзовий хрест-складень, пенал для скляних намистин, риболовецькі гачки, кераміку, жорна, зброю та багато ін. Наприкінці XV ст. під впливом ряду чинників – політичних, релігійних, соціальних та економічних – на півдні українських земель, на території так званого Дикого Поля, формується і поширюється козацтво. Саме з цим періодом пов’язані найяскравіші сторінки історії острова Хортиці. Деякі дослідники стверджують, що прообразом Запорозької Січі є хортицький „замок” Дмитра Вишневецького, який розташовувався на острові Байда (за історичним джерелами князь Дмитро Вишневецький у 1556 році побудував укріплення, в якому постійно перебувало до 300 козаків). Археологічні дослідження 90-х років ХХ ст. виявили тут рештки зруйнованого укріплення, предмети озброєння – рушниці, уламки шабель, сокири, наконечники стрілю ядра, польські монети і т.п. Після Байди Вишневецького, на Хортиці в 1577-1578 рр. було збудовано укріплення гетьмана Якова Шаха. Свідченням цього є згадки представника польського короля Стефана Баторія шляхтича Самуїла Зборовського. Він писав: „Переночувавши у фортеці на Хортиці ... другого дня поїхав з запорожцями на о. Томаківка”. Окремі дослідники острова Хортиці (Д.І.Яворницький, князь Мишецький, Андріан Кащенко ) стверджують, що на початку XVIІ ст. на Хортиці перебував видатний полководець, талановитий гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Про це свідчать і назви окремих місцевостей острова – урочище Сагайдачного, ліжко і люлька Сагайдака. У першій половині XVIІ ст. легендарна Хортиця тісно була пов’язана з селянсько-козацькими повстаннями проти національного поневолення. Існує припущення, що деякий час на острові розташовувався з військом гетьман запорозького козацтва Марко Жмайло. У 1628-1629рр. за народними переказами, з Хортиці вирушали в походи проти турків і татар загони гетьмана Війська Запорозького Івана Сулими. Побував на острові Хортиці і Богдан Хмельницький. У 1648 році запорожці на чолі з видатним ватажком напали на урядову залогу біля Хортиці. Ось як про це писав польський офіцер Богуслав Машкевич: „На віддалі кількох миль від останнього порогу, тобто вільного є острів посередині Дніпра... Тут завжди перебуває козацька залога для попередження татарських нападів, стрів цей зветься Хортицею”. І далі „...якийсь Хмельницький, зібравши трохи гультяйства, із Запорожжя прогнав корсунський полк, який був ... на залозі, прогнавши, об’явив сваволю, до нього приєдналося все живе...” У XVIІІ ст., з початком російсько-турецької війни, в 1736 р. була закладена запорозька верф (на о. Малій Хортиці) і фортеця. Ця корабельня стала найбільшою базою Дніпровської військової флотилії. При ній базувалося близько 400 суден різних типів – козацькі човни, дуби, галери, кончебаси, прами, плашкоути і навіть, вітрильні бригантини. Після закінчення війни у 1739р. на Хортиці залишилася невелика залога для охорони укріплень Хортиць кого табору та перевозу через Дніпро і шляху, що вів на Нову Січ. У 1775 р., після ліквідації козацтва, частина козаків залишилася доживати свій вік на зимівниках. Національний заповідник „Хортиця» представляє цінність не тільки в історичному плані, а й у природному. Спрощено можна, умовно, розділити острів на 3 дуже відмінні одна від одної частини: Перша це скеляста частина – круті зривисті гранітні схили північного, північно-східного, та північно-західного узбережжя. Саме на них збереглися древні реліктові рослини (тобто такі, які дійшли до нас в незміненому стані з давніх-давен) – папороті. Саме тут можна побачити й петрофіний (кам’яний) степ. Друга це підвищена частина – плато – рівнина розрізана чудовими балками, що спускаються до Дніпра. Кожна балка унікальна й 18 найбільших з них віднесені до особливо цінних природних об’єктів (кожна з цих балок має власну назву, що розповідає про перебування на острові козаків); Третя це низинна частина –південний край острову (заплава) розрізана чудовими озерами, затокам, протоками. Тут буяє плавневий ліс. Це - царство водної, приводної рослинності та птахів. На території Національного заповідника "Хортиця" охороняються особливо цінні прородно-територіальні комплекси. Таких комплексів на сьогодні нараховується 9. Це плавневі ліси та луки, справжні та петрофітні степи, скелясті відслоєння гранітів, балки, нагорні діброви, "висячі" болота, озерні комплекси. Флора вищих судинних рослин острову у теперішній момент представлена майже 1100 видами. Серед них 28 видів занесено до Червоної книги України. А ось систематичний список безхребетних тварин заповіднику містить понад 670 видів. Серед них 34 види занесені до Червоної книги України. Фауна наземних хребетних включає 262 види в тому числі 6 видів земноводних, 9 – плазунів, 221 – птахів та 26 ссавців. Поєднання всіх компонентів та об'єктів надають ландшафту заповідника своєрідні риси, й відрізняють його від інших природних об'єктів України. Тому острів Хортиця і являє собою пам'ятку державного рівня. Слід зазначити, що завдяки особливим ґрунтовим, мікрокліматичним умовам, створеним могутньою рікою, всі рослинні угруповання, у першу чергу степові, значно відрізняються від споріднених материкових – це робить їх унікальними з наукової точки зору. Аби пізнати та доторкнутися до природного та історичного життя Хортиці постійно діють 9 екскурсійних маршрутів, Музей історії запорозького козацтва. Іноземці з усіх куточків земного шару, жителі України, приїжджають на легендарний та священний острів Хортицю. Їх завжди радо зустрічають працівники заповідника. Отож, ласкаво просимо до Національного заповідника „Хортиця”! | |
|
| |
| Переглядів: 3442 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
0
