ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ХІМІЧНОЇ ОСВІТИ – ЗАПОРУКА ХІМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
зав. кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Вінницька філія Університету сучасних знань Кожна жива істота планети Земля для того, щоб просто існувати і виконувати визначене їй природою призначення, об’єктивно (природно) повинна мати відповідне безпечне екологічне середовище цього існування з певними фізичними і хімічними параметрами. На жаль, людське суспільство в процесі своєї життєдіяльності та виробничої діяльність постійно порушує природні параметри довкілля, що вже стало небезпечним для існування самого людства. Недарма наш вітчизняний філософ М.М.Кисельов, який стверджує, що «до проблем, від яких залежить майбутнє людського роду, безумовно належить екологічна» і що «в історії соціуму попри всю її драматичність, не було проблеми настільки масштабної, багатоаспектної й складної для розв’язання. Вона є своєрідним вузлом, в якому переплітаються традиційно життєво важливі питання виробництва, економіки, охорони здоров’я, раціонального природокористування, політики національної і загальнолюдської безпеки». Таким чином, екологія сьогодні стала своєрідним інтегратором всіх інтересів людства, як життєвих, так і духовних [1,2]. Єдині особистості, які це дійсно знають і розуміють загрозу, що невпинно наближається – це екологічно освічені люди, яких на планеті, як виявляється, не так вже й багато. На них лежить дуже відповідальна місія – донести екологічні знання до всіх прошарків людського суспільства з метою формування у них екологічного мислення, екологічної свідомості та екологічної поведінки. Яким чином це можна зробити? Єдиний шлях – це екологізація всієї освіти і в першу чергу хімічної освіти, оскільки хімічне забруднення довкілля є домінуючим. (Кількість існуючих лише органічних хімічних речовин на планеті понад 4 млн і щоденно синтезується кілька тисяч.) Г.О.Білявський з співавторми [3] стверджують, що роль освіти у подоланні екологічної кризи, розвитку збалансованого суспільства є надзвичайно високою, оскільки тільки вона здатна створити передумови формування передової еліти, яка зможе реалізувати потужні вітчизняні можливості на благо свого народу, європейської і світової спільноти, що сьогодні варто ставити питання не про розвиток і вдосконалення екологічної освіти, а про новий її статус і важливу роль в розбудові системи освіти для збалансованого суспільства. На важливість екологізації хімічної вже звернули увагу міжнародні організації [4], вчені та вчителі хімії [5,6,7]. Як говорить відомий сатирик М.Задорнов: «Людське суспільство є лише частиною природи, а частина не може керувати цілим». Керувати цілим, тобто всією природою, людина дійсно не може, але нашкодити природі може і нашкодити значною мірою, що, на превеликий жаль, ми й спостерігаємо – як ложка дьогтю бочці меду. Щоб цього більше не трапилося необхідно прискорити екологізацію викладання хімії. Екологізація хімічної освіти – це процес обов’язкового неухильного і послідовного впровадження такого змісту хімії, який дозволив би формувати розуміння взаємозв’язків і явищ у природі і таким чином сприяти виробленню екологічного мислення, екологічної свідомості та екологічної поведінки. Переробити свідомість дорослої людини важко, практично неможливо. Тому треба починати екологічне виховання з самого малечку, коли, як кажуть в народі, дитина лежить ще поперек лавки. Але це теж важко, бо це повинні робити батьки, які, на жаль, в основній своїй масі є екологічно неграмотними, несвідомими, без відповідних знань. (В цьому вина сучасної школи, де навчальними планами не передбачено викладання екології як такої – за винятком невеликого розділу в курсі біології). Тому основна роль відводиться підготовчим дошкільним закладам і школі, де закладаються і формуються хімічні знання. В дошкільному закладі – це власний приклад вихователів, у яких слово ніколи не повинно розходитись з ділом. Вихователі повинні виховувати не лише малюків, але вчити і виховувати їхніх батьків. У молодших класах екологізація викладання хімії повинна проводитись ще до викладання самої хімії – на уроках природознавства і це повинні робити вчителі молодших класів і словом, і ділом. У середній школі, коли вже вводиться хімія як окрема дисципліна, основний тягар екологізації викладання хімії припадає на вчителя хімії. Робити це вчителям хімії важко, оскільки вони мають недостатні екологічні знання з вузу, де екології до цього часу не приділяється достатньо уваги і практично немає висококваліфікованих викладацьких кадрів. В старшій школі, де йде спеціалізація, екологізації викладання хімії повинно приділятись особлива увага й реалізація цього також «лежить» на плечах вчителів хімії. Екологізація викладання хімії повинна продовжитись у вищій школі [8]. У зв’язку з тим, що викладацький склад більшості вузів «постарів» і поважні професори та доценти, які читають курси лекцій з хімії взагалі не слухали екології (коли вони навчались такої дисципліни не було не лише в планах технічних вузів, а й на природничих факультетах), їм важко перебудуватись на екологізацію викладання. Та коли екологізація викладання стане обов’язковою, підійде покоління, яке краще орієнтується в питаннях екології, то воно і повинно забезпечити викладання хімії у відповідності з правилами хімічної та екологічної безпеки. Як відомо кожний урок хімії в школі (училищі, гімназії, коледжі), лекції, практичні, лабораторні та семінарські заняття з хімії у вузах повинні передбачати триєдину мету: навчальну, розвивальну і виховну. Тому кожен учитель хімії в школі (училищі, гімназії коледжі), професори й доценти кафедр хімії вузів, які читають лекції, викладачі вузів, що ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття, відповідно в своїх поурочних планах, в планах кожної лекції, в планах кожного практичного, лабораторного і семінарського заняття повинні як в змісті, так і у виховній меті передбачити в обов’язковому порядку аспект екологічної освіти і виховання. Особливе значення екологізація хімічної освіти має і на рівні післядипломної освіти спеціалістів і керівників різних галузей господарства і військової сфери країни. Від рівня екологічного мислення, екологічної ерудиції вищих керівників та посадовців, яким треба ухвалювати відповідальні рішення, багато в чому залежить нині, і буде залежати в майбутньому хімічна безпека. Хімічна безпека може стати реальністю тоді і тільки тоді, коли викладання хімії буде максимально екологізоване. 1. Кисельов М.М. Національне та екологічне: сфери перетину // Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги, Серія: «Екологічна освіта та виховання». «Національне та екологічне». – 2006. – №8. – С. 2–13. 2. Кисельов М.М., Канах Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К: Тандем, 2000. – 318 с. 3. Білявський Г.О., Саєнко Т.В., Пащенко О.В. Екологізація освіти – важливий напрям екологізації економіки //Екологічний вісник. – 2010. – №1. С. 16–17. 4. Стратегія ЄЕК для освіти в інтересах збалансованого розвитку, Вільнюс, 17–18 березня 2005 р. // Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги, Серія: «Екологічна освіта та виховання». – 2005. – №3. – С. 2–20. 5. Святська Т.М. Екологічна складова змісту хімічної освіти майбутніх вчителів // Збірник матеріалів міжнародного круглого столу «Роль освіти, просвіти та інформування при вирішенні проблеми небезпечних відходів та непридатних пестицидів в Україні». – К., 2007. – С. 28–32. 6. Стець Н.В., Хмеловська С.О. Питання підвищення рівня екологічної освіти в курсі хімії середньої школи // Збірник матеріалів міжнародного круглого столу «Роль освіти, просвіти та інформування при вирішенні проблеми небезпечних відходів та непридатних пестицидів в Україні». – К., 2007. – С. 59–62. 7. Федоренко О.І., Тимочко Т .В., Ткач В.Н. Питання екологічного, виховання і освіти населення // Екологічний вісник. – 2003. – №3(31). – С. 16–18. 8. Єрмоленко Г.М., Курко К.В., Бойко А.В. Екологічна освіта студентів при вивченні органічної, фізичної хімії та методики викладання хімії // Зб. наук. пр. природничого ф-ту «Актуальні питання екології та охорони навколишнього середовища». – Харків: ХДПУ. – 1995. – Вип. 1. – С. 9–13. 9. Коваленко О.М., Коваленко В.О. Теоретична модель виховної роботи у вищих навчальних закладах в умовах загрози світової екологічно кризи // Педагогіка і психологія. – 2006. – 3(52). – С. 58–65. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1841 | |
| Всього коментарів: 0 | |