ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ФАХІВЦІВ ЧЕРЕЗ ПРИНЦИП НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Шинкарук Наталія Олександрівна1, асистент Грустілін Олександр Олегович2, вчитель хімії і екології 1Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського 2Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8, м. Вінниця Одним із шляхів попередження руйнування навколишнього середовища є формування екологічної свідомості як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Суб’єктивний чинник нині займає провідне місце в динаміці соціоприродних процесів, і від способу мислення людей залежить стратегія природокористування у майбутньому [1]. Тому екологізація свідомості постає важливою умовою оптимізації взаємодії суспільства і природи, виконуючи функцію регулювання діяльності людини у навколишньому природному середовищі. Екологічна свідомість кожної особистості є вищою формою відображення в суспільній свідомості місця і значущості людини в навколишньому середовищі [2], що виявляється в усвідомленні сутності екологічних законів; розумінні причин протиріч у системі "природа – суспільство” як невідповідності природних та соціальних законів існування; усвідомленні небезпечності глобальних екологічних та локальних криз; усвідомленні морального вибору засобів діяльності, яка узгоджується з екологічним імперативом; ставленні до навколишнього світу як до частини самого себе. Для ефективності процесу формування екологічної свідомості необхідно задіяти різноманітні, насамперед, психологічні чинники, механізми та засоби, які формуються у людини протягом усього її життя та сприяють формуванню загального екоцентричного типу мислення, тобто необхідно визначити та забезпечити процес екологічної освіти і виховання як цілісний та неперервний. Відповідно до Концепції екологічної освіти [3] "екологічна освіта і виховання – це неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і навичок, необхідних для осмислення та оцінки взаємозв’язків між людьми та природою, і мають на меті засвоєння та дотримання відповідних суспільних правил поведінки в навколишньому природному середовищі”. Освіта в галузі навколишнього середовища розглядається на міжнародному рівні як процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Екологічну освіту і виховання необхідно здійснювати починаючи від народження дитини і впродовж усього її життя. Проте центральною ланкою є школа та вуз, оскільки саме в ці роки формування свідомості відбувається найбільш інтенсивно. У зв’язку з загостренням екологічних проблем перед сучасною наукою і практикою постали такі невідкладні завдання [3]: реалізація наступності еко- логічної освіти і виховання; розробка багатоваріантних моделей впровадження нових технологій навчання і виховання екологічного мислення; забезпечення реалізації принципу неперервності взаємопов’язаних процесів екологічного навчання, виховання та розвитку людини протягом усього життя; забезпечення підготовки молодого покоління, здатного вивести людство із стану екологічної кризи, у якій воно опинилося через незнання та ігнорування законів взаємовідносин в системі "людина-природа” та споживацьке ставлення до природи. Екологічна освіта передбачається двох рівнів – загальна та професійна. Загальна екологічна освіта розпочинається в родинах, продовжується в дошкільних установах, в початковій, потім в середній і, в основному, завершується в старшій та у вищій школі. Загальна екологічна освіта є необхід- ною умовою формування суспільства з екологічно освіченими особистостями, здатними приймати екологічно доцільні та соціально виважені рішення у системі взаємовідносин "людина-суспільство-природа”. Значна роль у формуванні екологічної свідомості громадськості відводиться також засобам масової інформації, бібліотечно-інформаційним фондам, просвітницьким товариствам та громадським організаціям еко- логічного спрямування, які забезпечують інформування широких верств населення [1] про: екологічну ситуацію рідного краю, країни, світу; проведен- ня заходів екологічної освіти громадськості; плани будівництва, рекреації, реконструкції та озеленення різних об’єктів проживання; факти порушення природоохоронного законодавства та відповідальність за його порушення; стан використання і необхідність збереження та охорони природних ресурсів, об’єктів природи тощо. Професійна екологічна освіта передбачається на етапі загальної та спеціалізованої вищої школи. Важливість формування екологічної свідомості молоді та її закріплення повинне бути характерним не лише для вищих навчальних закладів, які готують фахівців в галузі екології, а й в інших галузях. У вищих навчальних закладах Концепцією екологічної освіти передбачено диференційований підхід до реалізації змісту освіти, у зв’язку з її багатопрофільністю, і з метою формування у студентів екологічних знань та основ біосферного світогляду. Отже, неперервність екологічного виховання, освіти і просвіти є одним із найважливіших чинників формування екологічної свідомості фахівців. Еко- логічне виховання повинне здійснюватися на всіх етапах життя людини, використовуючи найбільш позитивні сторони, пов’язані з історичними, культурними і релігійними традиціями людського суспільства. 1. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільних закладах: стан та перспективи // Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – К.: ВЕЛ, 2001. – С. 32–38. 2. Лебідь С.Г. Цілісна модель шкільного навчально-виховного процесу екологічної спрямо- ваності // Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – К.: ВЕЛ, 2001. – С. 149–152. 3. Про концепцію екологічної освіти в Україні // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 7. – С. 3–23. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1411 | |
| Всього коментарів: 0 | |