ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ПРО ХІМІЧНУ БЕЗПЕКУ У СТУДЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ
зав. кафедри органічної та біологічної хімії Решнова Світлана Федорівна, к.пед.н. доцент кафедри органічної та біологічної хімії Херсонський державний університет Щоб забезпечити раціональну поведінку і у багатьох випадках елементарну хімічну безпеку – власну і оточення, щоб попередити збитки природі, потрібно формувати певну систему поглядів і навичок, які мають бути забезпечені хімічною освітою. Аналіз літератури, присвяченої проблемам формування поняття хімічної безпеки, показав, що існує дуже мало робіт, які розкривають дану проблему. Низький рівень хімічної освіти, з одного боку, і потреба у якісному удосконаленні знань і вмінь з хімічної безпеки з іншого, зумовили актуальність дослідження. Мета дослідження: розробити технологію формування поняття про хімічну безпеку у студентів в процесі викладання хімічних дисциплін. Відповідно до мети були поставлені завдання: . формування поняття про хімічну безпеку при вивченні матеріалу хімічних дисциплін основного циклу. . формування поняття про хімічну безпеку при вивченні матеріалу дисциплін спеціалізації. . формування поняття про хімічну безпеку при виконанні випускних та курсових робіт. . формування поняття про хімічну безпеку під час навчальних практик. Хімічну освіту щодо основ хімічної безпеки пропонуємо здійснювати у двох напрямках: . аргументовано доводити, що головна причина кризових ситуацій у навколишньому середовищі – діяльність людей, які неправильно використовують досягнення хімії; . показати дуалізм хімії – за невмілого користування хімія може нанести природі дуже велику шкоду і, в той же час, саме досягнення хімії і лише хімії дозволяють сформувати екологічно здорове техногенне середовище. Відповідно до цих двох напрямків у студентів формуємо вміння: . правильно виявляти джерела і встановлювати механізми утворення хімічних забруднювачів при виробництві металів, світло- та теплоенергії, паперу тощо; . визначати параметри якості навколишнього середовища за певними хімічними показниками; . планувати способи очищення промислових викидів; . вміти оцінювати розміри економічних збитків від забруднення навколишнього середовища. Починаючи з першого курсу розглядаються не тільки "явища фізичні і хімічні”, а й "взаємозв’язок хімічних процесів з біологічними”. Відповідно, питання дихання, харчування, енергетики живих організмів стають однією з провідних сфер дії хімічних законів і понять. При такому підході будь-яка людина розуміє, що організм – хімічний реактор. Це запобігає виникненню необґрунтованої хемофобії. Перед роботою з небезпечними речовинами студентам пропонується охарактеризувати ці речовини за алгоритмом: 1) група за класифікатором, термін і способи зберігання; 2) мінімальна доза речовини, яка призводить до отруєння; 3) симптоми гострого та хронічного отруєнь; 4) перша допомога при гострому отруєнні; 5) шляхи запобігання хронічного отруєння; 6) знешкод- ження надлишків та відходів після проведення дослідів; 7) дії у надзвичайних ситуаціях. Запобігання потрапляння шкідливих речовин у зовнішнє середовище – невід’ємне правило хімічної безпеки. Тому у структуру кожного лабораторного досліду включаємо переробку відходів: знищення, знешкодження, або утилізацію. Як наслідок, переробка відходів стає постійною турботою студентів. Зміст курсу органічної хімії дозволяє проілюструвати студентам важливі способи захисту природи від забруднювачів шляхом удосконалення технології виробництва органічних речовин. Тому при вивченні органічної хімії акцентується увага на речовинах за допомогою яких здійснюють детоксикацію шкідливих речовин, а на лабораторних заняттях студенти набувають вмінь ідентифікувати забруднювачі органічного походження. При викладанні аналітичної хімії звертається увага на методи, що дозволяють глибоко вивчити структуру речовин, які входять до складу забруднювачів, і зробити об’єктивну оцінку їх складу та властивостей. Інформація про хімічні виробництва подається у формі алгоритму, який обов’язково включає: . використання енергії з метою її економії (хімічної енергії, теплової енергії, теплообмін); . організація виробництва (комплексне використання сировини, безперервність виробництва, поєднання механічних і хімічних процесів, використання відходів); . охорона навколишнього середовища та раціональне використання ресурсів. Студентам хімічних спеціальностей важливо ознайомитися з екологічною ситуацією як у регіоні, країні, так і в світі. У навчальних програмах з хімічних дисциплін цьому питанню приділяють особливу увагу. Проте відомостей, що там наведено, недостатньо для створення у студентів цілісного уявлення як про шкоду, якої завдає сучасна цивілізація природі, так і про можливість виходу з екологічної ситуації, що склалася. Тому необхідно ввести у робочі плани спеціальності Хімія* наступні дисциплін: вплив хіміко-небезпечних речовин на довкілля, хімія твердих відходів, геохімія довкілля, радіохімія, хімія природних стічних вод та хімія атмосфери. У результаті екологічної практики студенти набувають вміння: . визначати джерела забруднення питної та природних вод; . вибирати найбільш раціональний метод визначення показників якості питної води, оцінюючи переваги і недоліки кожного з відомих методів; . визначати основні показники якості питної води; . на основі результатів дослідження робити висновки про якість питної води, виявляти основні забруднювачі; . запропонувати сучасну технологію очистки питної води міста Херсона. При виконанні курсових і випускних робіт пропонується охарактеризувати стійкі органічні забруднювачі Херсонської області, зокрема, забруднювачі ґрунтів і природних вод. Студенти повинні вміти передбачати можливі наслідки захоронення відходів гальванічного виробництва та пестицидів шляхом зіставлення місць сховищ високотоксичних речовин з геоморфологічними та гідрогеологічними особливостями території Херсонської області, запропонувати заходи з розробки та виконання дій щодо вирішення проблем знешкодження наявних небезпечних відходів та стійких органічних забруднювачів. Студенти хімічних та екологічних спеціальностей вчаться також досліджувати особливості впливу мінеральних добрив на довкілля, на колообіг біогенних елементів в агроекосистемах, вчаться використовувати біологічні тести та деякі методи агроекологічної оцінки впливу добрив. Таким чином, формування поняття хімічної безпеки потрібно здійснювати на всіх організаційних формах навчання з використанням різноманітного змісту, різних засобів і методів. Подальшого розвитку потребує проблема перетворення знань про хімічну безпеку в мотивацію поведінки та дослідження ефективності запропонованої методики формування поняття.
Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб)
| |
|
| |
| Переглядів: 1130 | |
| Всього коментарів: 0 | |