ХІМІЧНА ОСВІТА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ 2020 р. – МАЙБУТНЄ БЕЗ ТОКСИКАНТІВ
Хрустальова Наталія Михайлівна, к.х.н., доцент Котєнєва Оксана Сергіївна, магістрант Луганський національний університет імені Тараса Шевченка Безпека людини та стан природного середовища – одна з найважливіших характеристик якості життя, науково-технічного та економічного розвитку держави. Щоденно більша кількість хімічних речовин негативно впливає на здоров’я людей та навколишнє середовище. Деякі з них, наприклад стійки органічні забруднювачі (СОЗ), не знають кордонів і можуть вільно розповсюджуватись в просторі та створювати смертельну загрозу для довкілля і здоров’я людей. Сільськогосподарське виробництво в Україні наразі більш негативно впливає на довкілля, ніж кілька десятиліть тому. Це є наслідком нераціональної організації меліоративних робіт і необґрунтованого, технологічно не регламентованого використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також безгосподарного їх зберігання й транспортування. Забруднення довкілля токсичними промисловими відходами досягло такого рівня, коли воно дуже негативно впливає на здоров’я населення. Роками не вирішуються питання утилізації, знешкодження та захоронення токсичних промислових відходів, що є порушенням Закону України "Про відходи”. Сьогодні на території України накопичено понад 1 млрд. тонн промислових токсичних відходів (у тому числі І–ІІ класу небезпеки більше як 1 млн. 300 тис. тонн), серед яких найнебезпечнішими є важкі метали, нафтопродукти та непридатні для застосування пестициди. Держсанепідслужбою Міністерства охорони здоров’я України здійснюється нагляд за виконанням підприємствами та установами заходів щодо попередження забруднення навколишнього природного середовища промисловими відходами, у тому числі токсичними. Керуючись ст. 24 Закону України "Про відходи” та на виконання Закону України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами”, постанови КМУ від 20.06.95 р. № 440 "Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізації отруйних речовин, у тому числі токсичних промвідходів, продуктів біотехнології та інших агентів” держсанепідслужба проводить постійний контроль за умовами утворення, зберігання, використання, утилізації та знешкодження токсичних промислових відходів, упровадженням мало- і безвідходних технологій, станом місць накопичення відходів тощо. Хімічна освіта України спрямована на діяльність заради скорочення кількості ризиків, пов’язаних із небезпечними хімічними речовинами та відходами і досягнення до 2020 року майбутнього без токсикантів. Перед освітою поставлені наступні цілі: Ціль 1. Вдосконалення національної політики та законодавства щодо хімічних речовин та відходів. Ціль 2. Скорочення гострих ризиків від токсичних хімічних речовин, непридатних пестицидів (НП) та муніципальних відходів. Ціль 3. Накопичення знань та досвіду щодо технологій безпечного поводження з небезпечними (токсичними) відходами. Ця діяльність упродовж навчання у вищих навчальних закладах спрямована на: просування ідей та виконання країною цілей Стратегічного підходу до міжнародного регулювання хімічними речовинами (СПМРХВ); наближення прийняття Україною Протоколу про Реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ); сприяння гармонізації національного законодавства відповідно до нового Европейського законодавства щодо хімікатів та їх безпечного використання (REACH); досягнення імплементації країною Глобальної гармонізованої системи класифікації та маркування хімікатів (ГГС); запровадження конкретних заходів, що дозволяють скоротити ризики від небезпечних хімічних речовин, непридатних пестицидів та побутових відходів; здійснення досліджень, накопичення знань та оприлюднення інформації щодо хімічних речовин та відходів, зокрема безпечних технологій поводження з ними; інформування щодо небезпеки токсичних хімікатів, проведення кампаній на підтримку дій щодо хімічної безпеки, підвищення обізнаності громадськості про проблеми відходів та небезпечних хімічних речовин, надання практичних порад; співпраця з представниками різних гілок влади з метою поліпшення управління в галузі поводження з хімічними речовинами та відходами. Ця діяльність упроваджується за допомогою: . екологічного моніторингу (ЕМ) – системи пунктів контролю, спостереження і прогнозу за якістю довкілля. Види ЕМ: загальний, кризовий, науковий. Загальний (стандартний) ЕМ в Україні не розповсюджений, у багатьох регіонах відсутній. Так, контроль за станом повітря (погодинно, подобово, щорічно) здійснюється в 49 містах із 436, питна вода контролюється лише на водозаборах великих міст. Кризовий (оперативний) ЕМ проводиться в зонах екологічного ризику або катастроф. Науковий (фоновий) ЕМ – високоточні обстеження з науковими цілями; . екоменеджменту. Включає чотири основні функції: здійснення природо- охоронного законодавства; контроль за екологічною безпекою; забезпечення проведення природоохоронних заходів; досягнення узгодженості дій державних і громадських органів. Завданням екологічного маркетингу є визнання потреби в екологічно безпечній та ін. продукції. Екологічний маркетинг – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємств, спрямована на визначення, прогнозуван- ня та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги НПС; . екологічного аудиту. Це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості; . екоінженерингу – еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко- еколого-економічне обгрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену модернізацію» сполуки; . маловідходної технології; . переробка та утилізація шкідливих промислових відходів, що є найваж- ливішою проблемою століття. Знешкодження і захоронення твердих промислових відходів (ТПВ) є складною проблемою як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Інтенсивний розвиток промисловості і пов’язане з ним збільшення обсягів відходів основних виробництв і забруднення довкілля висувають на перший план питання, пов’язані з повною переробкою і подальшим використанням ТПВ. Найбільш ефективним способом утилізації ТПВ є вторинне використання відходів виробництва. Вони є безкоштовними, економічно значимими в господарю- ванні, є сировиною для виробництва чорних і кольорових металів, екологічно чистих біохімічних добрив, побутових товарів, для енергетики, а також продуктами для будівельних і оздоблюваних робіт, текстильного виробництва, металургії, машинобудування тощо; . екологічної експертизи, яка спрямована на запобігання новим, обмеження або ліквідацію наявних негативних джерел впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я населення; . екологічного паспорту підприємства – комплексного документу, у якому наведено характеристику взаємовідносин підприємства з природним середовищем. Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньо політичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробіт- ництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації – з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – з Данією, Нідерландами, США. Отже, цю проблему треба вирішувати якомога швидше й радикально переглянути проблему забруднення довкілля хімічними токсикантами. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1098 | |
| Всього коментарів: 0 | |