ХІМІЯ І ОСВІТА: ЗМІНА ПРІОРИТЕТІВ
Національний університет «Києво-Могилянська академія» Стабільність і консерватизм є синонімами. Це показовий фактор, оскільки вони допомагають зберігати стійкість системі загальноприйнятих стандартів, стандартів різного штибу. Зараз нас запевняють, що і неминучий прогрес є стабільністю, тобто і консерватизмом. Кожного року ми або самі робимо нові відкриття в хімії, або дізнаємось про сенсаційні наукові і технологічні знахідки наших колег. І ми звикли до цієї сенсаційності, стали її сприймати як Належну. Ми казали і кажемо своїм учням, що хімія є всесильною, що для неї нема нездоланих перешкод і нездійснених завдань, ми хіміки усе можемо, ми всесильні, маємо карт-бланш без осторог синтезувати і впроваджувати найдивовижніші сполуки і матеріали. І кожна така перемога сприймається нами як чергова сходинка безмежного прогресу. Я часто кажу студентам, що монети мають два боки і про це ми не маємо права забувати. Зворотній бік хімічного прогресу проявився вже з самого початку зростання цієї «монети» у вартості. Але ми обходили небажані наслідки увагою, вважаючи, що вартісний бік справи значно важливіший за гербовий (до-речі, там мало би бути написано «Планета ЗЕМЛЯ»). Перший раз людство дійсно схаменулось, коли побачило наслідки прямо злочинного використання хімії у створенні відповідної зброї. Але влада не заважала проведенню хіміками вдосконалення і накопиченню цієї зброї, хіба що вона використана таки не була. Яким успіхом всі вважали винайдення ефективних засобів боротьби із небезпечними шкідниками, хвощами і бур’яном! Наслідки глобального забруднення довкілля примусили схаменутися і почати справжню війну із виробниками і користувачами цих помічників і захисників сільського господарства (і не тільки). Підвищилась увага громадськості, медиків до наслідків широкого і швидкого застосування нових хімічних продуктів. Число тих продуктів, що є заборонені до виробництва і використання все збільшується. Значно більше уваги стало приділятися і самим процесам і технологіям виробництва хімічних речовин, які стали потужними джерелами забруднення довкілля бічними продуктами. Загалом то частина з них мала і природне походження, але нашої участі у збільшенні кількості цих шкідливих речовин почала зростати такими темпами, що наслідки цього процесу, спочатку на місцевому рівні, стали глобальними, як, наприклад, прискорення темпів глобальних змін клімату. Прикладів прояву цього другого боку «хімічної монети» можна наводити безліч. У першу чергу це стимулювало організацію і глобалізацію медичного і технологічного моніторингу, привертання уваги усіх верств суспільства до факторів небезпеки, що супроводжують хімічний прогрес. Історія розробки, обговорення, затвердження і ратифікації міжнародних конвенцій нам усім відома. Посилилась увага до негативів хімічної промисловості, галузей, що стикуються із використанням матеріалів, які вона виробляє. Відповідно змінилось фінансування хімічної науки. Мені хотілося б прив’язати до цієї проблеми фармацевтичну промисловість. Революція створення нових «чудових» хімічних препаратів, їх широкого розповсюдження супроводжувалась катастрофічним збільшенням інформації про побічні ефекти використання синтетичних лікарських засобів. Все ширше використовуються як ліки природні продукти і методи, що винайдені були нашими предками. Прогрес хімії, звичайно, впливав на зміст і форму хімічної освіти. Заохочуючи наших учнів, ми наводили приклади успішного застосування хімічних речовин і матеріалів. Нашим завданням було викликати у них інтерес у т.ч. до наукової роботи, дослідження у галузі синтезу все нових і нових речовин для їх практичного використання. Так формувались усі наші навчальні програми, підручники і посібники. За ці рамки не виходили й завдання лабораторних робіт і теми кваліфікаційних робіт. З часом, коли вже не можна було залишати без уваги зворотній бік хімічного прогресу, почався процес доповнення підручників і програм розділами, чи скоріше параграфами екологічного плану. Я пам’ятаю освітницьку конференцію у Львові, коли готуючись до виступу я вираховував ступінь доповнення шкільних і студентських підручників матеріалом екологічного характеру. Якщо в підручниках вищої школи такий матеріал практично був відсутній, то виконання авторами шкільних підручників вимог супроводжувати усі розділи відомостями про токсичність, небезпеку використання хімічних продуктів тощо. При збереженні початкового обсяг підручників, це привело до суттєвого зниження системного рівня викладання. Тобто я не бачу користі залишивши наявний обсяг хімічної інформації у підручнику і в програмі ввести туди достатній обсяг матеріалу, присвяченого токсичності речовин, небезпеки коротко- і довгострокового їх використання, факторам накопичення токсичних речовин в організмі і в довкіллі, негативного впливу хімічних виробництв, характеру хімічного забруднення усіх складових геосфери тощо. Доцільніше розділити ці дві складові на два курси, на два підручника. Але і в такому разі без суттєвої переробки хімічної частини обійтися не є можливим. Але така трансформація курсу не може обійтися виключенням їх розгляду природи і будови токсичних речовин (як це зробили в англомовних підручниках з органічної хімії, викинувши розділ, присвячений галогенопохідним). Проблему трансформації програми з Хімії і відповідно підручників я би розділив за стратегіями підходу до питання. Якщо орієнтуватись на сучасність, я рекомендував би зосередити увагу на будові довкілля, в кожному випадку відділяючи природну складову і складову антропогенного забруднення, зрозуміло визначаючи причину того забруднення і його наслідки. Це стосується як неорганічної, так і органічної хімії. Це стосується як шкільної програми, так і програми вищої школи, різниця може полягати на виборі об’єктів і рівнів висвітлення матеріалу. Системне вивчення будови, властивостей і реакцій я би переніс до магістерської програми, яка за західними принципами розрахована на підготовку лише викладачів і наукових співробітників. В технічних ВНЗ на хімічних факультетах крім такого загального курсу має викладатись наявна технологія із обов’язковим висвітленням умов максимального забезпечення безпечності продукції та непорушності довкілля. Проектування, розробка нових технологій і процесів (зрозуміло більш досконалих з т.з. мінімізації негативного впливу на довкілля) має бути перенесена до магістерської програми. Не впевнений, що варто створювати спеціалізовані хімічні класи у школі, але «природничі», безумовно потрібні. Для такої форми спеціалізованої освіти збільшення матеріалу має відбуватися переважно у бік біологічних об’єктів. Там, де ми будемо вимушені скорочувати курс хімії, це має відбуватися зову таки за рахунок зменшення кількості об’єктів, але так саме біологічного профілю. Такий саме підхід пропонується і для вивчення хімії у ВУЗах: в залежності від кількості годин збільшується чи зменшується число об’єктів, хімічна будова яких розглядається. Якщо при підготовці з хімії брати до уваги майбутнє, то безумовно зміст і форми викладання хімії будуть залежати від вибору шляхів розвитку суспільства. В граничних варіантах: або збереження основних тенденцій сучасного суспільства, тобто превалювання споживацьких тенденцій, або граничне обмеження таких тенденцій і орієнтація на максимальне збереження природи, а не того «довкілля», яке нам особисто потрібне. У першому випадку зберігається варіант сучасного навчання, але до факторів безпечності віднесені будуть лише ті, що стосуються людини, чи скоріше спільноти, суспільства, оскільки густина населення збільшиться. У другому варіанті на першій план при вивченні довкілля вийде природна складова, а забруднення будуть розглядатися у першу чергу як порушення природної будови. Такий порядок пріоритетів має бути застосований і для магістерської програми. Зрозуміло, що серед технологій мають бути відібрані лише ті, що залишаться виробництвом вкрай необхідної продукції для збереження і відтворення людини. У шкільній програмі цього варіанту забруднення взагалі не розглядаються, а характер викладу із матеріальної сфери переноситься максимально до емоційної. Я свідомий того, що навряд чи людство здатне зараз визначитись із своїм майбутнім, тому реальним вважаю лише перший підхід, тобто розрахунок на виховання людини, спеціаліста для сучасного суспільства із максимальним врахуванням безпечності сьогодення. Тоді врахування безпеки має базуватися на існуючих стійких тенденціях розвитку людства, готуючи школяра чи студента для захисту себе і оточуючих від тих негативних факторів, які існують зараз, і які якщо зміняться, то переважно у негативному напрямку. В любому випадку трансформації усього процесу вивчення хімії нам не уникнути, і чим швидше ми це зробимо, тим краще для нас самих і для наших потомків це буде. Здійснення цих планів я би розділив на два етапи: створення програми змін і втілення тієї програми у дійсність. Зважуючи на той «консерватизм», про який йшлося спочатку, найскладніше буде здійснити саме другий етап. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1039 | |
| Всього коментарів: 0 | |