КРОКИ ДО МАЙБУТНЬОГО БЕЗ ХІМІЧНИХ ТОКСИКАНТІВ
Пилипчук Людмила Львівна, к.б.н., доцент кафедри загальної та неорганічної хімії Херсонський державний університет За останні десятиліття відбулись глибокі зміни у підходах до ролі хімії як у державному господарстві, так і у освіті. Якщо у 60–80 роках минулого століття в Україні було побудовано ряд потужних хімічних підприємств, то за роки незалежності вони значно занепали. У роки інтенсивного розвитку промислової хімії велика увага хімічній освіті приділялась у школах, вузах та науково- дослідних закладах. Це сприяло достатньо високому загальному рівню хімічної освіти населення і було необхідним, тому що досягнення хімії швидко втілювались у побут людини. На жаль, з початку 90-х років почалась «антихімізація» навчальних програм з хімії як у школах, так і у ВНЗ, особливо нехімічного профілю. Але зміна ставлення громадськості до хімічних знань не зупинила використання хімічних продуктів у побуті, сільському господарстві, фармацевтичних препаратів у медицині тощо. Особливо небезпечним є недостатній рівень хімічних знань у молодих спеціалістів з екології та митного контролю. За останні роки ми впевнились, що у спадщину Україні дісталось багато екологічно небезпечних територій, на яких часто виникають нестандартні ситуації, що вимагають швидкого вирішення саме з хімічних позицій. Наприклад, декілька років тому на Херсонщині при нічному транспортуванні технічного брому однією з приватних фірм відбулась аварія, машина перевернулась і бром вилився на дорогу. Хіміки університету підказали – потрібно локалізувати розлитий бром, засипавши його товстим шаром вапна. Поступово утворяться малотоксичні броміди. Замість цього бром розтягли по великій площині та полили розчином амоніаку. Під променями сонця амоніак швидко випарувався, а бром залишився, повільно отруюючи довкілля своїми високотоксичними випаровуваннями. Складні хімічні ситуації виникають у місцях, де раніше були розміщені закриті хімічні підприємства, військові склади, склади отрутохімікатів. Токсичні речовини надходять також на територію України у складі виробів через митні кордони. Це іграшки з фарбами на основі солей Кадмію, батарейки живлення з ртуттю та кадмієм, отрутохімікати, які завозять приватні підприємства часто після закінчення їх терміна придатності тощо. Одним з характерних напрямків у досягненнях хімії другої половини двадцятого століття був розвиток хімії полімерів. Полімери широко впроваджувались у машинобудування, будівництво. Особливо велику кількість їх застосовують для виготовлення тари та пакувальної плівки. Спочатку всі їх використовують, а потім викидають після звільнення тари. Викиди пластикової тари почали засмічувати Світовий океан ще у 80-х роках минулого століття. Про це першим заявив відомий дослідник моря Ж. Кусто. З тих часів кількість сміття збільшилась настільки, що вже повідомляють про виникнення плавучих островів, що складаються зі сміття. Ще більше захаращена сміттям суша. Звалища як тіньовий бік урбанізації займають великі площі землі, забруднюють отруйними смердючими викидами повітря та пласти ґрунтів. Знову ж таки велику частку викидів створюють пластмаси. Таким є стан співвідношення продукції, що використовує населення, та викидів в Україні. Якщо вивчити досвід розвинутих країн щодо побутових викидів населення, то видно, що вони пройшли шлях від упорядкування звалищ через ідею сміттєсортувальних заводів до приймання від населення сортованого сміття. При цьому сортоване сміття вже є вторинною сировиною. Які кроки можуть зупинити хімічний безлад в Україні? Ми вважаємо, що треба діяти за декількома напрямками одночасно. . Видатним вченим звернутись до населення з роз’ясненням значення хімічних знань для безпеки здоров’я населення. Поряд з підручниками з хімії створити посібники з побутової хімії. . Переглянути програми з хімії для вузів, випускники яких будуть працювати в галузі екології, на митницях, у сільському господарстві, військових частинах при складах боєприпасів, газових господарствах. Для спеціалістів, які працюють в цих підрозділах, створити умови для підвищення кваліфікації. . Негайно переглянути систему приймання побутових викидів від населення в сортованому стані. При цьому не руйнувати систему сплати за вивезення сміття, а створити додаткові пересувні пункти по прийому сортованих викидів і виплаті за них населенню як за вторинну сировину. Це швидко зменшить обсяги викидів на звалища, а також матеріально стимулюватиме населення у сортуванні викидів. При цьому звернутись з цими пропозиціями до школярів через вчительську громадськість – адже в 50-70 роки у нас досить ефективно працювала шкільна система збирання металобрухту та макулатури. . Оголосити конкурси як на місцевих, так і на всеукраїнському рівнях щодо вирішення екологічних проблем з призначенням премій та висвітлення цих робіт на телебаченні. . Звернутись до місцевої влади з вимогою про сприяння створенню малих підприємств з переробки вторинної сировини. Місцевим радам запропону- вати проведення контролю за продажем елементів живлення, які містять ртуть та кадмій. Такі підприємці повинні забезпечити (стимулювати їх матеріально) повернення відпрацьованих елементів. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1220 | |
| Всього коментарів: 0 | |