МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ДИДАКТИЧНА УМОВА І ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ В ШКІЛЬНІЙ ХІМІЧНІЙ ОСВІТІ
Довбиська ЗОШ І-ІІІ ступенів Баранівського району Житомирської області Кусяк Наталія Володимирівна, к.х.н., доцент, зав.кафедри хімії Житомирський державний університет імені Івана Франка Термін «освіта для стійкого розвитку» (ОСР) набуває широкого вжитку в Європі і, як наслідок, в Україні. Протягом останніх чотирьох років в практику навчальних закладів України введений навчальний курс за вибором «Освіта для стійкого розвитку». Цей курс був розроблений та апробований в трьох областях (Житомирській, Донецькій, Черкаській) вчителями більше 120 шкіл. У 2010 – 2012 р.р. благодійна організація «Вчителі за демократію та партнерство» і «Глобальний план дій» (Швеція) реалізовуватимуть новий проект «Освіта для стійкого розвитку в дії». Відповідно до плану проекту, у ньому мають взяти участь Харківська, Черкаська, Миколаївська, Житомирська, Київська, Терно- пільська та Донецька області [1]. «Традиційно українські педагоги відносять поняття СР до природничих дисциплін. Справді, для ОСР корисними є знання з хімії (щодо складу води чи повітря), з фізики (вимірювання міцності та енергоємності приладів), біології та інших знань про природу» [2]. На основі цього можна констатувати, що реалізація завдань ОСР не відбудеться у змісті окремо взятого предмету, або при розробці окремого курсу, а стане можливою лише за умов послідовної реалізації на рівні загального підходу до побудови всього змісту шкільної освіти. Інтеграція ОСР в хімічну освіту відбуватиметься лише за умови тісних взаємозв’язків з іншими дисциплінами за рахунок реалізації міжпредметних зв’язків. Метою цієї роботи є теоретичне обґрунтування необхідності реалізації міжпредметних зв’язків як одного з шляхів інтегрування стратегії стійкого розвитку у хімічну освіту. Відповідно до мети, поставлені наступні завдання: аналіз передумов виникнення стратегії «освіта для стійкого розвитку»; визначення поняття «стійкий розвиток» та вплив стратегії СР на освіту, виходячи з аналізу нормативно-правової бази та літературних джерел; теоретичне обґрунтування доцільності реалізації принципу міжпредметних зв’язків як засобу інтегрування стратегії ОСР у хімічну освіту. Витоки виникнення та формування стратегії ОСР слід шукати в діяльності Європейського Співтовариства. Першими нормативними документами, в яких обговорювалось питання необхідності охорони навколишнього середовища і проведення спільної екологічної політики, були Декларація щодо програми дій із навколишнього середовища, прийнята у жовтні 1972 року державами- членами Співтовариства та Перша програма дій із навколишнього середовища (на 1973-1976 рр.). З цього моменту всі пріоритетні дії Співтовариства у сфері охорони довкілля визначаються так званими програмами дій, які, хоча і не мають обов’язкової юридичної сили, є важливим інструментом регулювання питань охорони довкілля. Після цього було прийнято додатково ще ряд програм (1977 р., 1983 р., 1987 р.). Договір про заснування Європейського Союзу 1992 року поставив нову мету перед державами – членами ЄС – досягнення збалансованого та сталого розвитку. П’ята програма отримала спеціальну назву "До сталості” (1993-2000 р.р.). За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005 року оголошено Десятиріччя освіти для стійкого розвитку (2005 – 2014 р.р.). У березні 2005 року Україна стала однією з 55 країн, які підписали документ ООН «Стратегія освіти для стійкого розвитку» [3]. На основі вищезазначеного, можна стверджувати, що освіта для стійкого розвитку є велінням часу, відображенням необхідності формування світогляду. «Стійкий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби» [3]. Одними з найактуальніших проблем сучасної хімічної освіти є питання формування основ хімічної безпеки за допомогою навчальних засобів. Проаналізуємо можливості вирішення даної проблеми в окремих темах шкільного курсу хімії, враховуючи вищезгадані теоретико-методичні основи реалізації принципу міжпредметних зв’язків. У шкільному курсі хімії 10 класу вивчають тему «Неметалічні елементи та їхні сполуки». У межах цієї теми вивчають хімічний елемент Фосфор. При розгляді навчального матеріалу доцільним буде розширення обсягу інформації за рахунок використання міжпредметних зв’язків з біологією, географією, основами медичних знань та надання останніх відомостей про небезпеки, що можуть бути спричинені використанням та транспортуванням речовин, утворених цим хімічним елементом. Використовуючи матеріал з курсу біології, варто акцентувати увагу на темі «Хімічний склад клітини». Варто пригадати будову АТФ, що містить три залишки ортофосфатної кислоти. Відщеплення одного ортофосфату відбувається з виділенням 40 кДж енергії. Завдяки таким макроергічним зв’язкам молекула АТФ накопичує значну кількість енергії у невеликому просторі. Синтез АТФ здійснюється в мітохондріях. Даний матеріал можна подати у вигляді задачі міжпредметного змісту. Вміст Фосфору у тілі людини становить 1,0% за масою. Крім того, доцільно пригадати з курсу географії розповсюдження мінералів Фосфору на території України. Важливо також надати інформацію про негативний вплив сполук Фосфору на людину при їх використанні та транспортуванні. Актуальним є матеріал про аварію, що сталась поблизу селища Ожидів на Львівщині (2007 р). Двадцять людей, в тому числі і ліквідатори катастрофи, потрапили до лікарні, отруївшись парами фосфору та продуктами його горіння. Основним продуктом згорання фосфору є фосфор(V) оксид – ксенобіотик, який негативно впливає на організм людини. При вивченні колообігу речовин і елементів учитель може доповнити матеріал про колообіг Оксигену, Карбону та Нітрогену, закладений у навчальні програми і наявний у підручниках, розповіддю про колообіг Фосфору. Земна кора і гідросфера постійно обмінюються цим елементом завдяки розчиненню і осадженню природних фосфатів. Йони Н2РО4 – і НРО4 2– з ґрунтового розчину потрапляють у рослини і беруть участь в утворенні органічних сполук, зокрема нуклеїнових кислот. Згодом атоми Фосфору потрапляють до тварин і після загибелі живих організмів повертаються в літосферу та гідросферу [4]. У курсі хімії 11 класу вивчають тему «Роль хімії в житті суспільства». У межах цієї теми розглядають значення хімії у виробництві нових матеріалів, роль хімії у повсякденному житті. Вивчення цієї теми повинно базуватись на використанні міжпредметних зв’язків з географією («Хімічна промисловість України»), медициною та біологією людини (вплив токсикантів на організм людини), правознавством (нормативні документи з охорони навколишнього середовища). Крім того, на нашу думку, при вивченні цієї теми необхідно доповнити навчальний матеріал відомостями про забруднення довкілля ртуттю, оскільки органічні сполуки, що мають у своєму складі Меркурій, є потужними фунгіцидами та бактерицидами. Ці сполуки високотоксичні, легко потрапляють у мозок та виявляють кумулятивний ефект. У деяких господарствах для передпосівного протруювання насіння використовують речовини, що містять Меркурій – гранозан і меркуран, а тому досить часто отруєння пов'язані з випадковим вживанням такої дезінфікованої сировини. Відомі численні випадки отруєння ртуттю, навіть за концентрації її в довкіллі, нижчій від ГДК. Потужними джерелами надходження ртуті у зовнішнє середовище залишаються промислові підприємства, місця зберігання та утилізації відпрацьованих приладів, люмінесцентних ламп, а також міські звалища з відходами виробництва тощо. Вторинними джерелами або "депо” сорбованої ртуті можуть бути повітря закритих приміщень, зокрема шкіл, де були факти порушення правил поводження із ртуттю. В Україні найбільш небезпечними об’єктами, що забруднюють довкілля ртуттю, є Дніпровський ртутний комбінат (м. Запоріжжя), Микитівський ртутний комбінат та недіючий завод «Радикал» (м. Київ). В світі проблема захисту населення від негативних властивостей ртуті вважається однією з найважливіших. Для її вирішення готується проведення конференції, яка буде присвячена питанню припинення використання ртуті на виробництві і в побуті. Підсумовуючи, зазначимо, що ми проаналізували лише деякі аспекти практичної реалізації міжпредметних зв’язків у шкільній хімічній освіті як засобу реалізації принципів стійкого розвитку. Даний напрямок потребує подальшого вивчення, відбору змісту матеріалу відповідно до найбільш актуальних, зрозумілих проблем, які визначають СР, такої інформації, яка виступала б як мотивація учнів до власної дії. 1. Сущенко І. Освіта для стійкого розвитку/ Сущенко І. // Освіта для стійкого розвитку: деякі аспекти історії та теорії. – 2009. – № 4 (2). – С. 1–2. 2. Пометун О. Реалізація базових принципів освіти для стійкого розвитку на пострадянському освітньому просторі (на прикладі України) / Помету О. // Освіта для стійкого розвитку: деякі аспекти історії та теорії. – 2008. – № 1 (1). – С. 15–18. 3. Гаєвська М. Освіта для стійкого розвитку: Україна має ліквідувати неписемність! / Гаєвська М. // Освіта для стійкого розвитку: деякі аспекти історії та теорії. – 2008. – № 1 (1). – С. 1–2. 4. Попель П.П. Хімія учителю. 9–10 кл.: навч.-метод. посіб. / П.П. Попель. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 144 с. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1638 | |
| Всього коментарів: 0 | |