У сучасному світі виробляється неймовірна кількість різноманітної продукції. Причому значна її частина абсолютно марна і короткострокова у використанні. Кожен українець щороку створює 200-250 кг твердих відходів, житель великого міста - 330-380кг. Столицю України британська газета Financial Times торік і зовсім назвала найбруднішим містом Європи. Укладачі рейтингу підрахували, що один киянин за рік виробляє у десять разів більше відходів, ніж важить сам. У цілому українці щороку виробляють близько 12 млн тонн твердого сміття. Причому, згідно з даними екологів, кількість відходів щороку продовжує невблаганно зростати. ForUmвирішив розібратися, чому, незважаючи на страхітливі цифри, українці не поспішають сортувати і переробляти сміття.
Майже в усіх країнах Європи діють суворі правила щодо сортування сміття для його подальшої переробки. Найбільших успіхів у вирішенні цієї проблеми домоглися Швейцарія, Німеччина і Швеція, де люди самі попередньо сортують понад 80% відходів. У Данії, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах, Австрії, Франції, Італії, США та Японії не тільки сортують відходи, але і використовують тверде сміття як вторинну сировину. У більшості країн цей показник перевищує 50%. У той же час в Україні, як розповівForUm'y директор ДП «Укрекоресурси» Дмитро Радіонов, як вторинні ресурси використовується лише близько 5% твердих побутових відходів (ТПВ).
Причин, за його словами, декілька. По-перше, в Україні елементарно відсутня система роздільного збирання складових ТПВ (експерти називають їх фракціями, а склад ТПВ - морфологією). По-друге, не вистачає потужностей з переробки та утилізації сміття, у тому числі і функціонуючих на сучасних технологіях сміттєспалювальних заводів.
«На сьогоднішній день в Україні тільки 4 сміттєспалювальних заводи - у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Севастополі, працює тільки київський. А потреба потужностей з переробки твердих побутових відходів, у тому числі і сміттєспалювання, складає більше 10 млн тонн на рік», - зазначив пан Радіонов.
Також нашій країні катастрофічно не вистачає потужностей з утилізації окремих складових ТПВ, зокрема, використаної комбінованої упаковки і харчових відходів. А ось з такими відходами, як скло, пластик, метали, папір, батарейки, - свої нюанси.
Не цінуємо те, що втрачаємо
Найбільш вражаюча історія, мабуть, з макулатурою. Сьогодні переробним підприємствам все складніше знайти постачальників відходів паперу, тому вони змушені імпортувати макулатуру з-за кордону.
Як розповів ForUm'y директор ДП «Укрекоресурси» Дмитро Радіонов, середні обсяги імпорту в Україну макулатури становлять близько 200 тис. тонн на рік. У той же час населення свої паперові відходи просто викидає на сміттєзвалища. Адже сучасні високотехнологічні методи переробки вторинної сировини забезпечують значну економію лісових масивів та енергоресурсів.
Далеко не всі знають, що із однієї тонни макулатури можна виробити близько 25 тис. шкільних зошитів, а із кожних 60 кг паперових відходів можна виготовити стільки ж товарів, скільки з одного дерева. Мало того, виробництво паперу є водо- і енерговитратним, тому використання тонни макулатури дозволяє заощадити 1000 кВт/год електроенергії і 200 кубічних метрів води. У більшості європейських країн пакувальний папір, гігієнічні вироби з паперу, газети виробляються повністю з макулатури і вторинної сировини. Щороку європейці зберігають більше 1,5 млн га лісу завдяки тому, що збирають і переробляють понад 50 млн тонн вторинної сировини. У той же час українці не особливо поспішають здавати макулатуру - метушні багато, а ціна за 1 кг у Києві - максимум 1.70 грн.
Досить дивна ситуація склалася в Україні з переробкою батарейок. Усі знають, що через наявність у них важких металів викидати їх разом зі звичайними побутовими відходами не можна. Так, одна пальчикова батарейка може забруднити близько 400 літрів води або 20 м² ґрунту. Однак що з ними робити - незрозуміло. У розвинених країнах, включаючи Європу, над переробкою старих батарейок працюють спеціальні служби утилізації. В Україні пункти збору батарейок - рідкість. У столиці їх всього два, причому не зовсім ясно, куди батарейки потім йдуть. За офіційною версією, - на Львівський державний завод «Аргентум», де їх перемелюють, відокремлюють залізо, а потім у реакторі розчиняють метали, які можуть бути використані у подальшому в промисловості. Але сьогодні утилізація батарейок не є основною діяльністю заводу. Переробкою елементів живлення займаються лише дві особи, а через брак сировини лінію запускають тільки кілька днів на тиждень. На складі просто зберігаються тонни батарейок, з якими нічого не роблять, поки не назбирають сировини для виходу на робочі обсяги.
Невирішеною також залишається проблема утилізації відпрацьованих масел (ПММ) (трансмісійних, моторних, гідравлічних, індустріальних і т.д.), які завдають непоправної шкоди екології. Так, всього 1 літр моторного масла, вилитого у грунт, робить непридатним 100-1000 тонн ґрунтових вод.
Більшість українців просто зливають відпрацьовані масла у водойми або залишають на звалищах. Проте їх можна використовувати як паливо (не без шкоди для екології). Тому існують спеціальні контори, які скуповують відходи ПММ. Природно, підприємству фінансово вигідніше продати відпрацьовані масла, ніж платити за їхню утилізацію. Так само роблять більшість станцій технічного обслуговування з автомобільними відпрацьованими маслами. Скупники використовують відходи ПММ як паливо, що категорично заборонено, оскільки при їхньому спалюванні в атмосферу потрапляє величезна кількість шкідливих речовин. Насправді спалювати відпрацьовані автомобільні масла можна, але тільки з використанням спеціальних безпечних систем, якими користуються далеко не всі підприємства.
Робота на ентузіазмі
Переробники сміття, у свою чергу, стверджують: система переробки сміття в Україні запрацює, якщо поміняється ментальність людей. Як розповів ForUm'y фахівець з утилізації відходів, керівник відділу логістики компанії «АВЕ-Львів» Андрій Слонський,в Україні підприємства переробляють тільки три групи відходів: ПЕТ-пляшки, скло і папір. У багатьох містах вже давно впроваджена система роздільного збору цих видів сміття. Однак, якщо у контейнери для пластику люди охоче викидають пляшки, то у відділення для паперу та скла потрапляє все підряд.
«Українці ще не достатньо цивілізовані, вони звикли кидати у контейнери несортоване сміття. Ще одна проблема - пункти прийому макулатури і склотари. Бомжі просто витягують зі сміття папір і скло і здають самостійно».
Крім того, фахівець розповів нам зовсім несподівані речі. Приміром, з ПЕТ-пляшок переробники роблять не тільки нові пластикові вироби, а й спеціальну плівку, яка використовується у будівництві доріг. Таким чином, елементарно викидаючи пляшку у потрібне відділення, ви допомагаєте відремонтувати шматочок дороги. А, здавалося б, нікому не потрібні поліетиленові кульки активно використовуються у виробництві черепиці. У той же час, за словами Слонського, займатися переробкою сміття в Україні невигідно.
«На даний момент продаж сміття - абсолютно неприбуткова справа. Приміром, один сміттєвий контейнер коштує 2700 грн. У мене їх 365. Сюди додайте плату за бензин, витрати на експлуатацію машини, прес для сміття, зарплати водія, вантажників, людей, які сортують і пресують... Щоб цей бізнес був вигідним, потрібно, щоб сміття коштувало шалені гроші. Або щоб усі без винятку люди його сортували (що, до речі, цілком реально). А так зараз в Україні ціна за 1 тонну найдорожчої спресованої білої прозорої пляшки складає всього 4 000 грн. Але ми все одно працюємо у цьому напрямі, так би мовити, на майбутнє. Невелика користь від нашої роботи є. Головний результат - менше відходів потрапляє на сміттєзвалище. Сподіваємося, що у майбутньому це буде вигідно. А зараз працюємо, можна сказати, на власному ентузіазмі».
За словами Слонського, сьогодні більшість людей не хоче братися за створення компаній з утилізації та переробки сміття. По-перше, для того щоб займатися переробкою, потрібні відповідні ліцензії на кожен вид відходів. По-друге, таке підприємство принесе доходи далеко не відразу. А по-третє, бізнесменів почнуть мучити регулярними перевірками санітарно-епідеміологічні та екологічні служби, що далеко не всім до душі.
Справа совісті
Щорічно мільйони побутового сміття складуються на 6 тисячах українських звалищ і полігонів. Частина із них давно перевантажені або не відповідають нормам екологічної безпеки. У той же час поки в країні не існує чітко налагодженої системи роздільного збору, допомогти рідному місту не потонути у смітті може кожен. Для цього потрібно лише навчитися правильно поводитися з домашніми відходами.
1. Вдома необхідно розділити сміття у два відра: для органічних відходів (їжі та іншого) і всього решта, що можна буде переробити надалі.
2. Зміст відра з відходами, які переробляються, потрібно викидати тільки у спеціальні баки. Для цього варто довідатися про наявність найближчого контейнера для відходів, які переробляються. Це може бути жовтий контейнер «Київміськвторресурси» або звичайні контейнери з назвою провідних компаній, які займаються переробкою, де вказано, що вони призначені для скла, паперу, пластику та металу. Якщо такого контейнера поблизу немає, спробуйте поспілкуватися з мешканцями вашого будинку і написати заяву у ЖЕК про заміну контейнера.
3. Якомога більше сміття варто сортувати і здавати у пункти прийому вторинної сировини. Подивитися їхнє місцерозташування у Києві можна тут: http://ekologiya.com.ua Сюди можна принести макулатуру, ПЕТ-пляшки, поліетилен, пластмаси, алюмінієві банки, склобій.
4. Купуйте якомога менше зайвих товарів, наприклад, поліетиленових пакетів.
5. Дотримуйтесь «принципу трьох R»: Reduce (зменшуй споживання), Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).
