ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Херсонський державний університет Екологічна функція права – основний напрямок впливу еколого-правових норм на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Як інструмент управління суспільством вона властива праву і спочатку реалізовувалася у процесі здійснення економічної функції держави. Виникнення і наступне функціонування екологічної функції права є результатом розвитку й поглиблення суспільних протиріч у взаємодії суспільства і природи. Саме це призвело до усвідомлення потреби і необхідності розширення правової регламентації у сфері охорони довкілля і всебічного наукового дослідження природних ресурсів. Мета цієї функції полягає в забезпеченні якості навколишнього природного середовища в умовах розвитку суспільства за допомогою належного правового регулювання відповідних відносин. Зазначена мета досягається шляхом опрацювання, прийняття і застосування еколого-правових норм, які не тільки відбивають закономірності взаємодії суспільства і природи, а й закріплюють науково обгрунтовані нормативи антропогенного впливу на довкілля. Екологічна функція характеризується своєю специфікою і зумовлена особливостями специфічної сфери суспільних відносин, яка є предметом правової регламентації - сфери взаємодії суспільства і природи. Регулювання цих відносин здійснюється нормами екологічного права. Екологічне право відіграє провідну роль у забезпеченні сприятливого навколишнього середовища для людини. В умовах правової держави воно надає відносинам у системі "природа-суспільство” обов’язкового нормативного характеру. В регулюванні еколого-економічних суспільних відносин право - дієвий засіб співіснування науково-технічного прогресу, з одного боку, та реалізації природоохоронної політики, з другого. Розгалужена система екологічної освіти включає невід’ємну підсистему – правову. Охорона навколишнього природного середовища є однією з функцій держави. Право закріплює норми поведінки людей по відношенню до природи, визначає сукупність еколого-правових норм, установлює відповідальність за порушення екологічного законодавства. Саме така специфічна риса правових норм як їх загальна обов’язковість означає необхідність їх дотримання всіма: і спеціалістами різних галузей народного господарства, які в силу своєї професійної діяльності впливають на природу і охорона природи входить до їх службових обов’язків, і пересічними громадянами, обов’язок яких охороняти природу та її багатства закріплений конституційно. Ефективність дії еколого-правових норм залежить від рівня сформованості еколого-правової культури особистості. Остання визначається рівнем знання норм екологічного законодавства, їх усвідомленням, перетворенням в особистісні настанови та переконання, готовністю дотримуватися в повсякденній діяльності. У загальноосвітніх школах еколого-правова освіта здійснюється при вивченні екологічної проблематики в курсах біології, географії, хімії, фізики та курсу "Основи правознавства”. Еколого-правова освіта у вищих навчальних закладах може здійснюватися як шляхом включення тем з правової охорони природи у викладання нормативного курсу "Основи екології”, так і шляхом розробки окремих програм еколого-правових курсів та спецкурсів. Ступінь інформованості про вимоги екологічного законодавства, зміст і об’єм професійних знань з екологічного права можуть бути різними і повинні враховувати особливості підготовки спеціалістів різного фаху та профілю. Спеціалісти, зайняті безпосередньо вивченням проблем навколишнього середовища (біологи, географи, геологи, спеціалісти сільського господарства, інженерно-технічні працівники, пов’язані з використанням лісових ресурсів і корисних копалин), повинні мати чітке уявлення про систему екологічного законодавства і більш поглиблені знання його підгалузевих структур, які мають безпосереднє відношення до даної спеціальності (наприклад, інженерні спеціальності лісотехнічного спрямування – лісове законодавство, спеціалісти сільського господарства – земельне законодавство тощо). Студенти інженерних спеціальностей, пов’язані з шкідливими для навколишнього природного середовища виробництвами (хімічні, металургійні, енергетичні, будівельні, технологічні), повинні отримувати знання про правове регулювання суспільних відносин щодо викидів забруднюючих речовин, про встановлені законом гранично допустимі концентрації шкідливих речовин і гранично допустимі викиди, заборону діяльності, яка завдає шкоди навколишньому природному середовищу та здоров’ю населення, моніторинг екологічного стану навколишнього середовища. Вони повинні добре знати про заходи та порядок притягнення до юридичної відповідальності за подібні екологічні правопорушення. Студенти гуманітарних і соціальних спеціальностей (філологи, історики, журналісти, педагоги, філософи, соціологи) повинні отримувати загальні еколого-правові знання з метою їх подальшого розповсюдження серед населення, особливо підростаючого покоління, для забезпечення виховання бережного, заснованого на законі, ставлення до природи. Для студентів юридичних спеціальностей окремий правознавчий курс "Екологічне право”, крім базового курсу "Основи екології”, є основою їхньої еколого-правової освіти, розвитку еколого-правового мислення, закріплення необхідних юридичних знань з метою вирішення конкретних питань захисту екологічних прав людини, забезпечення правопорядку в процесі реалізації екологічної політики держави. Високий рівень оволодіння еколого-правовими знаннями у процесі їх фахової підготовки складає основу еколого-правового виховання студентської молоді, реалізації їх екологічних прав і обов’язків як громадян України. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 1732 | |
| Всього коментарів: 0 | |