ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У НАВЧАННІ ХІМІЇ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди Кравченко Раїса Миколаївна, вчитель-методист вищої категорії, директор ліцей №141, м. Харків Екологічна освіта є обов’язковою складовою хімічної освіти у сучасній середній школі. Предмет хімії має достатньо можливостей для формування екологічної культури школярів. Основними завданнями екологічної освіти у навчанні хімії є розкриття екологічної сутності хімічних знань, вироблення екологічного мислення і поведінки, екологічних ціннісних орієнтацій школярів. Важливе значення для реалізації цього завдання мають екологічні компоненти змісту курсу хімії, зокрема біосферний колообіг речовин у природі, вплив діяльності людини на довкілля, джерела забруднення біосфери хімічними речовинами, шляхи вирішення екологічної проблеми засобами хімії, особливості науково-технічного прогресу хімічних виробництв з позицій охорони природи, стратегія і тактика виживання людства, екологічно грамотна, безпечна поведінка у довкіллі, дбайливе ставлення до природи, громадянська відповідальність за її збереження. На наш погляд, для формування оптимістичного світогляду і ціннісних орієнтацій майбутнього покоління необхідно набагато збільшити частку екохімічного змісту конструктивного характеру, в якому розкриваються сучасні і перспективні шляхи розв’язання екологічних проблем, технології безпечної взаємодії людини, суспільства і природи. Форми організації діяльності учнів в екологічній освіті можуть бути наступними: базові та екологізовані курси хімії для основної і старшої школи, профільні та елективні курси у профільних класах природничо-математичного напряму, факультативні курси та спецкурси, гуртки на інтегрованій основі. В шкільній практиці актуальними є нестандартні уроки різноманітних форм з міжпредметним екологічним змістом (урок-дослідження, урок-семінар, урок- практикум, урок-конференція). Однією із форм нестандартних уроків є дидактичні ігри екологічної спрямованості (круглий стіл, прес-конференція, суд, віртуальна експедиція тощо). У практиці застосовуємо сюжетно-рольові, ситуаційно-рольові та імітаційні ігри навчального, узагальнювального та контролюючого характеру. Так, контроль знань з розділів "Вуглеводні”, "Вуглеводи”, "Амінокислоти у нашому житті ” проводимо у формі гри "Брейн- ринг”. Узагальнення знань з теми "Спирти та їх згубна дія на організм людини” проводимо у формі сюжетно-рольової гри – прес-конференції, в якій дійовими особами є лікар-нарколог, фармацевт, біолог, еколог, хімік-технолог, хімік- аналітик. Досвід свідчить, що такі уроки сприяють самостійному набуттю знань, виявленню особистісних інтересів, розвитку творчих здібностей, створенню атмосфери співробітництва учня з учителем та гарного емоційного настрою на уроці, формуванню позитивного ставлення учнів до навчання. На традиційних уроках найбільш поширеними є коментарі та доповнення до повідомлень вчителя, екологічна оцінка хімічних виробництв, розв’язування задач та виконання контролюючих завдань з екологічним змістом, застосування питань екологічної спрямованості при створенні проблемних ситуацій тощо. У позаурочний час найчастіше використовуються домашні досліди та спостереження, екскурсії на хімічні виробництва, тематичні тижні та вечори, гурткова робота, спецкурси та факультативи екологічного спрямування, дослідницька робота учнів в Малій академії наук, участь у позашкільних екологічних проектах і конкурсах. Важливу роль в екологічній освіті відіграє хімічний експеримент. Як основні напрямки його екологізації можна відмітити такі: розробка екологічно безпечних дослідів, переробка відходів, які утворюються в результаті шкільного хімічного експерименту і включення етапу переробки як рівноправного і невід`ємного компонента у всі шкільні досліди, утилізація, тобто повторне використання, речовин у навчальному процесі, використання хімічного експерименту для пояснення природних явищ і процесів, вивчення дії речовин на живі організми, використання аналітичних методів для визначення стану довкілля. Серед методичних підходів найбільшої педагогічної цінності сьогодні набувають проблемний та діяльнісний підходи, які активізують самостійну пізнавальну діяльність учнів. Проблемний підхід ґрунтується на розв’язанні системи проблемних ситуацій і сприяє розвитку творчого мислення, формуванню активної, творчої, свідомої особистості. Діяльнісний підхід передбачає розвиток у кожного учня здібностей і потреби активно здобувати і застосовувати набуті знання на практиці, у самостійній навчальній і громадській праці на уроці та після уроку, передбачає формування екологічно грамотної поведінки у суспільстві шляхом активної практичної діяльності. Обидва ці підходи можна здійснити при застосуванні завдань дослідницького характеру з екологічним спрямуванням. Такі завдання вчитель може використовувати на уроках, для домашніх завдань, під час проведення екскурсій на виробництво, на заняттях факультативів, спецкурсів та гуртків. На уроці доцільно включати такі завдання в демонстраційні та лабораторні досліди, практичні роботи, практикуми, задачі та контролюючі завдання. В ході виконання дослідницьких завдань можуть використовуватися як теоретичні, так і експериментальні методи дослідження. Якщо проведення експериментальних робіт має утруднення, то можна провести уроки-семінари, рольові ігри, конференції з обговоренням – захистом учнівських теоретичних навчально- дослідних проектів, виконаних за темами, пов`язаними з розв’язанням соціально-екологічних проблем. Особливо позитивні результати дає поєднання різних форм. Наприклад, перед екскурсією на завод харчових кислот учні отримали індивідуальні та групові дослідницькі завдання. За результатами цієї екскурсії був проведений урок-дидактична гра ,,Виробництво харчових кислот”. Учні, виконуючі різні ролі (виробничників, науковців, працівників служби екобезпеки), пропонували шляхи розв`язання економічних і екологічних проблем у цій галузі, захищали власні проекти тощо. Як свідчить досвід, застосування учнівських проектів і дослідницьких завдань у процесі навчання хімії дозволяє визначити їх переваги перед іншими видами робіт з екологічної освіти. Перш за все, вони дозволяють залучити учнів до розв’язання конкретних екологічних проблем, при цьому формується система екологічних знань, розвивається аналітичне, критичне, творче і проектне мислення, формуються дослідницькі уміння та уміння використовувати знання для вирішення нових пізнавально-практичних завдань або життєвих ситуацій. Таким чином, запропоновані засоби екологічної освіти сприяють формуванню особистості, яка екологічно вірно поводить себе і має внутрішню потребу брати участь в охороні довкілля. Першоджерело - Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції - (PDF, 2,54 Мб) | |
|
| |
| Переглядів: 2015 | |
| Всього коментарів: 0 | |