Авторський колектив, в якому   об’єднались   вчені та державні службовці  Дніпропетровська, в минулому році  видав   «систематизоване   самодостатнє  джерело сучасної просторово – часової інформації  про соціо – еколого – економічний стан Дніпропетровської області»*.

В роботі використані  матеріали 24–х навчальних та проектних інститутів, органів державної виконавчої влади станом на 1.01.2009 р. та  подана картографічна та описова інформація, про біологічні, водні, земельні, мінерально – сировинні ресурси, рекреаційно – заповідні об’єкти, складові техногенного навантаження, сучасні процеси,  в існуючих межах Дніпропетровської області.    

Метою своєї роботи автори визначили  створення своєрідної візитної картки області з великим  потужним  промисловим  і аграрним  потенціалом. Економіка області створювалась в 30-70 роки минулого століття без врахування екологічних наслідків їхньої діяльності і вимог охорони навколишнього природного середовища.

Виділення  Запорізької області з  території Дніпропетровської в 1939 році  в сучасних умовах створило  труднощі для  вирішення завдань. Нинішня екологічна  ситуація області   характеризується  як «дуже напружена».

Це підтверджується даними медико – екологічного дослідження і в розділі «Медико – екологічна ситуація» де відзначено, що багато  показників здоровя населення  є  гіршими  по Україні.  

Вже в передмові визнано, що структурні внутрішньообласні і зовнішні параметри не відповідають вимогам переходу території регіону до сталого соціо – еколого – економічного розвитку. Погодимось і додамо,-  як сусідніх областей, територія яких входить до водозбірного басейну Дніпра.

В післямові видання лише згадано про «основні  принципи законодавства України зі сталого розвитку», якими необхідно керуватись  при розробці  стратегії сталого розвитку   регіонального  рівня.

Кожен регіон (область) повинен розробити та затвердити  свою стратегію сталого розвитку – такого висновку доходять  автори. Чи можна це зробити не враховуючи ситуацію в сусідніх областях, орієнтуючись на встановлені за радянських часів межі областей?

Варто зазначити,  що автори скористались картографічною підосновою, де законодавчо   визначені не всі межі. Мова йде про  лівобережжя і правобережжя  Каховського водосховища, на яке виходить Томаківський, Нікопольський та Апостоловський райони нашої  області. Це дозволило, ( і на жаль багатьох влаштовує)  ігнорувати наявність міжобласного Нікополь – Марганець- Енергодарського регіону, де  показники  техногенного і антропогенного навантаження  розносяться в  різні  області.   Місцевим  органам  державної виконавчої влади нашої і Запорізької областей  комфортніше   не визнавати взаємного впливу підприємств.  

Згідно рекомендацій  Конференції Ріо – 92 кожна країна мала  розробити відповідну концепцію,  а до 2002 року і стратегію екорозвитку.

Починаючи з 1992 року (від Ріо) питання стійкого розвитку України в певній мірі було і є лише предметом суспільного обговорення, наукового обґрунтування і обговорення в окремих наукових колах , серед практиків та представників громадськості.

В більшості випадків поняття «регіон» в даний час політиками в назві партії використовується в значенні «області» в існуючому адміністративно – територіальному поділі держави.  Досліджуючи питання вищезгаданих «основних принципів законодавства України зі сталого розвитку» прийдемо  до висновку, що в Україні ідея стійкого розвитку до цього часу не стала загальнодержавним пріоритетом, хоча ще в 1997 році була створена Національна комісія стійкого розвитку при Кабінеті Міністрів України під керівництвом першого віце – прем’єра. Тому  до сьогодні  відсутня законодавчо затверджена концепція переходу до стійкого розвитку, яка мала б  загальнодержавне значення мобілізуючого характеру.    

Сучасне  визначення регіону – це  біосферна область, одного або групи адміністративних районів, відносно замкнуте територіальне недержавне соціально – виробниче утворення, яке характеризується самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально - виробничих функцій. Геопростір біосферної області визначається межами в яких необхідно  здійснювати системний моніторинг для управління   станом довкілля.

Водозбірний  басейн Нижнього Дніпра починаючи від Дніпродзержинська до гирла і є такою біосферною областю (регіоном) в межах якого має здійснюватись контроль та управління.

Сьогодні в Україні діє   величезний масив   регулюючих  норм різних галузей права, що приймались в різний час для правового регулювання водогосподарської діяльності. Діючі нормативи та методики визначення обсягів забору води та надання дозволів на скиди не забезпечують  і не орієнтовані в часі на поліпшення якості поверхневих вод. Основна вимога при скиданні вод  – забезпечити  їх розбавлення.  Аналіз всієї діючої законодавчої бази показує, що в  галузі водокористування не забезпечено головного  -  пріоритетності  соціально-екологічної  сфери відносно економічної.

За часів СРСР проблема управління водними ресурсами Дніпра вирішувалась з одного центру.  А сьогодні  нормативно – правова база України з водних проблем  має враховувати і європейський і минулий досвід часів СРСР.  Адаптація національного водного законодавства до вимог європейського та світового, використання досвіду неможлива через відсутність чітких орієнтирів розвитку Української держави та відсутність консолідованої української нації.

Екологічний атлас Дніпропетровської області не націлений на вирішення викликів часу. Він може слугувати лише  довідковим матеріалом при  вирішенні спільних проблем з керівництвом сусідніх областей. В національному та міжнародному законодавстві вирішуються проблеми транскордонних переносів та впливів. Невже в одній державі необхідно вводити поняття «трансобласних впливів»  в межах одного водозбірного басейну?

Підходи, що їх сповідують автори Екологічного атласу  дають можливість приймати рішення про розширення об’єктів  без узгодження в сусідній області. Таким прикладом може бути рішення про будівництво другої черги Запорізької АЕС з посиланням на Енергетичну стратегію до 2030 року.

Свого часу керівництво  Дніпропетровської області  добилось, щоб атомна станція  була розміщена поза  територією своєї  області.  Відсутність Запорізького енергокомплексу на картах Екологічного атласу  з визначенням впливу на територію Нікополя,   Марганцю, інших міст  свідчить про  небажання діючого  керівництва області системно зайнятись  проблемами південних районів області. В цих умовах залишається відзначити  байдужість місцевого самоврядування Нікополя до цих  проблем, чому сприяє політика Управління Мінприроди в Дніпропетровській області, яка вимагає від своєї  регіональної структури контролю діяльності  «своїх»  підприємств, обмеживши контроль  акваторії Каховського водосховища межами  Нікополя, Марганцю та інших населених пунктів. Як зазначають експерти Національної комісії з радіаційного захисту  на сьогодні  в діючому законодавстві відсутні акти, по    «врегулюванню питань соціального - економічної спрямованості, що зумовлено відсутністю належно виконаних робіт, метою яких було б: науково-економічне обгрунтування встановлення зон ризику навколо АЕС та визначення переліку заходів соціально-економічної компенсації ризику проживання у зонах впливу АЕС і механізмів встановлення таких зон»

Якраз видання, про яке йде мова цієї проблеми не заторкує, де  на картах умовно показану умовну межу між Дніпропетровською та Запорізькою областями. Після ознайомлення з ним хочеться звернутись словами   актуального і сьогодні В.Висоцького «Товарищи ученые, доценты с кандидатами  ….» - як впроваджувати басейновий принцип управління якістю поверхневих вод, інтегровану систему управління, вимоги ратифікованих міжнародних конвенцій.

 * «Екологічний атлас    Дніпропетровської області», за  загальною редакцією  чл..-кор. НАН України А.Г. Шапара. : Д.: Моноліт, 2009 , - 64 с.  тир . 500